2172

Б’є — значить, неандерталець? Взагалі не факт. Палеонтологи сумніваються, що життя неандертальців було наповнене насильством. У будь-якому разі, по голові вони отримували не частіше за кроманьйонців, які прийшли їм на зміну. І рідше за нас.

  • Досі антропологи вважали неандертальців: по-перше — агресивними, по-друге — ламаними-переламаними. Часті бійки могли виникати через ендогамність — пошук чоловіками пари всередині своєї групи. А високий травматизм вважали неминучим на полюванні з ножами і списами на великих тварин.
  • Щоб перевірити ці гіпотези, вчені Тюбінгенського університету підрахували травми на добре збережених рештках неандертальців і кроманьйонців, які жили 80–20 тисяч років тому.
  • Результати дослідження опубліковані в журналі Nature: прижиттєву травму черепа отримували 9 з 114 неандертальців (7,9 %) і 12 з 90 більш пізніх homo sapiens (13 %). До цього числа входять смертельні і несмертельних пошкодження будь-якої природи: бійка, удар копитом, падіння.
  • До нашого часу небезпека зросла. 2012 року підсумовували результати досліджень, що охопили 25 тисяч дорослих жителів розвинених країн. Черепно-мозкові травми отримували 12 %. Половина травм стала результатом автомобільних пригод.

Хай би як, саме в кам’яній добі людина навчилася воювати. Коли і чому відбулися перші битви, розповідає WAS.

1073

Контакт з інопланетянами. У вас є 10 секунд на вітання. За вашими словами будуть судити про все людство. Що ви скажете?

1977 року українець побажав прибульцям «щастя, здоров’я». Зараз записи з цим посланням прямують у бік сузір’їв Жирафа й Андромеди.

  • У другій половині 1970-х планети-гіганти Сонячної системи зблизилися. Став можливим гравітаційний маневр: космічний апарат проходить повз планету по дотичній, підхоплюється полем тяжіння та розганяється до наступної цілі.
  • NASA використало момент для запуску двох зондів до Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна. «Вояджер-1» вже покинув межі геліосфери. «Вояджер-2» ще ні. До кожного зонда прикріплений футляр з позолоченою платівкою, голкою для відтворення та інструкцією, як встановити голку на поверхню запису.
Зонд «Вояджер». Фото: NASA
  • На диску закодовані послання президента США Картера і генсека ООН Вальдгайма, 116 зображень (є фото українського бігуна Валерія Борзова, переможця стометрівки на Олімпіаді-72), 27 музичних творів, 50 звуків планети і вітання 55 мовами світу.
Фото з платівки «Вояджера», Земля. Джерело: NASA
Фото з платівки «Вояджера», річка Снейк та хребет Титон, США. Джерело: National Archives and Records Administration
Фото з платівки «Вояджера», рентген руки. Фото: National Astronomy and Ionosphere Center
Фото з платівки «Вояджера», перемога Валерія Борзова. Джерело: Фото: History of the Olympics, Picturepoint, London / NASA Jet Propulsion Laboratory / Fkickr / CC BY-NC-ND 2.0
  • Керівнику програми Карлу Сагану не вдалося записати голоси делегатів ООН. Він звернувся до філологів Корнелльського університету, які підшукали носіїв мов. Кожен сам вирішував, що говорити. Чоловік, позначений як Andrew Cebelsky, вимовив: «Пересилаємо привіт із нашого світу, бажаємо щастя, здоров’я і многая літа». Ким була ця людина, WAS не зміг встановити.
  • Зараз «Вояджер-2» перебуває майже у 18 мільярдах кілометрів від Землі, «Вояджер-1» — у 21,5 мільярдах. Послання досі шукають своїх одержувачів.
124

16 жовтня 1846 року американець Едвард Еббот присмоктався до інгалятора і кілька разів глибоко вдихнув. Стало добре, він відключився.

За місяць до цього доктор Вільям Мортон успішно випробував дію діетилового ефіру під час видалення зуба. Тепер на очах колег в анатомічному театрі Мортон анестезував 21-річного Едварда Еббота. Хірург вирізав йому підщелепну пухлину. Коли пацієнт опритомнів, він сказав: «Здається, мені подряпали шию».

Медицина зробила величезний стрибок уперед. Вже за місяць у Шотландії провели ампутацію ноги з використанням ефіру. Почалися пошуки інших анестетиків і боротьба за патенти.

Не радів один лише стоматолог Хорас Веллс, учитель Мортона. За рік до успіху свого учня він намагався приспати пацієнта оксидом азоту, але не розрахував дозу, і той прокинувся посеред операції.

Осміяний колегами Веллс став вживати ефір як наркотик. У січні 1848 року в психозі він вилив сірчану кислоту на двох повій і за кілька днів наклав на себе руки у в’язниці. Веллс перерізав собі стегнову артерію бритвою, попередньо вдихнувши хлороформ.


Фото: Southworth & Hawes, ca. 1850 / Library of Congress

907

21 червня 1971 року Борис Мозолевський знайшов у кургані «Товста Могила» золоту пектораль. Це найвідоміший і найцінніший з артефактів скіфської культури, що зберігаються в Україні. WAS розповідає історію знахідки:

• Борис Мозолевський навчався на історика в Київському університеті, паралельно працював кочегаром. 1964 року влаштувався редактором у видавництво «Наукова думка», у вільний час їздив в археологічні експедиції.

• За чотири роки Мозолевського звільняють з видавництва через націоналістичні вірші, і він повертається до роботи кочегара. Товаришує з колегою, Василем Стусом. Як позаштатний співробітник Інституту археології АН Української РСР бере участь у дослідженні курганів.

«Ви кажете, що я не патріот, 
Плазуєте, безкрилі, як вужі.
Що зрадив мові я своїй і пісні? 
Ще й інших, бачте, ловите на слові!»

• 1971 року Мозолевський очолює дослідження кургану Товста Могила поруч з Орджонікідзе (сучасний Покров Дніпропетровської області). Після зняття насипу виявилося, що курган пограбований. Проте грабіжники були неуважними, і залишили понад 600 золотих прикрас, серед яких була пектораль.

«О 14:30 щось брязнуло і потім блиснуло під археологічним ножем».

• Знахідка змінила долю Бориса Миколайовича. Він одержав посаду молодшого наукового співробітника Інституту археології, 3-кімнатну квартиру і персональну зарплатню — 200 карбованців на місяць.

• Із пектораллю пов’язано чимало легенд. Буцімто її ледь не вкрали у готельному номері, забули у потязі, намагалися забрати до Ермітажу. Заздрісники казали, що пектораль знайшов інший археолог і віддав «лаври», аби врятувати Мозолевського від можливих репресій.

• Мозолевський помер 1993 року. До кінця життя працював завідувачем відділу скіфської археології Інституту археології. Його прийняли до Спілки письменників.

• Попри вражаючу масу золота, знайдену в Товстій Могилі, зараз більшість дослідників вважає курган похованням багатого вельможі, але не царя.

• Пектораль зберігається у сховищі Музею історичних коштовностей України. Відвідувачі частіше бачать точну копію.

Всі історії (166)