166

11 травня 1996 року трапилася перша масова загибель на Евересті. Померло відразу вісім альпіністів з трьох різних груп. Зазвичай, жертв буває менше за цілий рік (2017-го їх було шість).

Головною причиною драми вважають бізнес — на вершину тягнуть погано підготовлених, але багатих туристів. 1996-го квиток коштував від $ 65 тисяч: два місяці проживання в базовому таборі, послуги інструкторів, супровід шерпів, кисень.

Дві групи компаній «Гірське божевілля» і «Консультанти з пригод» по 15–16 людей кожна вирушили до вершини одночасно. Дорогою до них приєдналися 13 альпіністів з Тайваню. Через велику кількість людей і погано закріплені мотузки у вузьких місцях доводилося довго чекати своєї черги на підйом. Багато кисню з балонів було витрачено марно, а люди з кінця черги почали спуск з гори надто пізно.

Несподівано почалася сніжна буря, видимість різко впала. Виснажені альпіністи повільно йшли донизу або сідали, щоб померти. Американський службовець і японська бізнесвумен замерзли. У намаганнях врятувати клієнтів загинули три гіди, включно з керівниками обох груп. На іншій стіні Евересту в цей час зникли троє підкорювачів з Індо-Тибетської прикордонної служби.

На щастя, встиг спуститися і відпочити інструктор «Гірського божевілля», досвідчений радянський/казахстанський альпініст Анатолій Букреєв (18 сходжень на 11 восьмитисячників). Він не зміг переконати нікого з гідів і шерпів вийти з наметів на допомогу. Ніч, мороз, сніжна буря. Букрєєв самостійно кілька разів піднімався і врятував трьох людей.

1997 року Американський альпійський клуб вручив Анатолію Букреєву пам’ятну медаль «за безкорисливу віддачу, ризик й готовність віддати власне життя заради порятунку». Через кілька місяців він загине на Аннапурні.

Фото: Ben Tubby / Flickr / CC BY-NC 2.0

69

«Після роз’єднання черевної стінки відсувається сальник і оглядаються внутрішні органи. У разі необхідності петлі кишківника витягають за межі живота». Звучить жахливо, але це лише перший етап операції з видалення апендикса, яку Леонід Рогозов провів на собі 30 квітня 1961 року.

Рогозов був єдиним лікарем на радянській станції «Новолазарєвська» в Антарктиді, а дістатися інших не дозволяла погода. Антибіотики і холодні компреси не змогли зняти запалення. 27-річному хірургу довелося різати себе під місцевою анестезією.

Метеоролог подавав інструменти, механік тримав дзеркало. Операція тривала 1 годину 45 хвилин. За п’ять днів минув жар, ще за два дні зняли шви. Рогозов врятував собі життя.

Фото: Музей Арктики та Антарктики, Санкт-Петербург

81

8 лютого 1855 року в англійському графстві Девон випав сильний сніг, потім дощ, згодом вдарив мороз. Снігова поверхня вкрилася кригою. Вранці місцеві виявили на ній чіткі, як витоплені, сліди у формі копит. 7×10 сантиметрів кожен, 20–40 сантиметрів один від іншого. Ніби йшов хтось двоногий.

За різними даними, довжина ланцюжка слідів коливалася між 60 і 160 кілометрами. Маршрут пролягав не лише по землі. Сліди йшли через дахи, паркани, стоги сіна і місцями взагалі переривалися.

Швидко знайшлися люди, які бачили на власні очі, що снігом крокував сам сатана. Газети тримали руку на пульсі. Про «сліди диявола» повідомила навіть поважна The Times.

Що це було?

Видання The Illustrated London News ще 1855 року припустило, що паніку посіяли лісові миші. Вони пересуваються стрибками, а в населені пункти кинулися, бо захотіли їсти.

Дослідник Майк Даш у статті «Сліди диявола: Матеріали для вивчення великої таємниці Девона 1855 року» доповнив цю теорію. На його думку, крім мишей, сліди лишали осли, коні та любителі містифікацій.

Зоолог 19 століття Річард Оуен висунув версію про борсуків. Вони ставлять задні лапи у відбитки передніх, тому їхній слід ніби «двоногий».

Письменник Джеффрі Хаусхолд припустив, що сліди залишили ланцюги на кінцях швартових канатів повітряної кулі. Запустити її могли з Девонпорта — військово-морської бази Королівського флоту.

54

На початку 1970-х під час будівництва філії Lloyds Bank і торгового центру в стародавньому британському місті Йорк виявили залишки поселення вікінгів та понад 40 тисяч предметів: ножі, гребені, черевики, посуд, гачки для риболовлі, ковзани з кістяними лезами. Завдяки глинистому ґрунту, що не пропускає кисень, вони добре збереглися.

Артефакти виставлені в музеї при торговому центрі. Його відвідали вже понад 20 мільйонів чоловік. Зірка експозиції — скам’янілий зразок калу вікінга, названий на честь місця знаходження «Lloyds Bank Coprolite».

«Це найбільш захоплюючі екскременти, що я коли-небудь бачив», — каже копролог Ендрю Джонс, співробітник Йоркського археологічного тресту. Такий захват екземпляр викликає через вік у 1200 років і розмір — 20 x 5 сантиметрів. Це найбільші зі скам’янілих людських фекалій, знайдених археологами.

Аналіз показав, що вікінг їв переважно м’ясо і хліб, а також страждав від кишкових паразитів. Аби зрозуміти реальний розмір експонату, клікніть на посилання.

Всі історії (168)