Історія Першого травня без шашликів та радянської влади

Остання чверть 19 століття: в промисловості США працює понад 3 мільйонів робітників. Трансконтинентальну залізницю будують китайці, ірландці, а італійці гарують на сталеливарних і нафтових заводах. Розорені ремісники й дрібні торговці масово йдуть на будівництво.

800 тисяч дітей біля верстатів, машин і генераторів. Багатьом з них ледь виповнилося 10 років. Працюють по 12 годин з двома перервами, але буває й 14. Фіксованих вихідних немає, потрібно відпрошуватися. Відпустки немає, тільки кілька найпрогресивніших власників заводів дають 12 днів на рік. Будь-які суперечки з власником закінчуються копняком на вихід, а з Дубліна або Неаполя щомісяця прибувають сотні готових зайняти ваше місце. Перед прийняттям на роботу часто вимагають дати присягу, що не перебуваєш в профспілках чи політичних партіях.

Протести мали статися, і сталися на початку травня 1886 року. Лицарі Праці, що вийшли з масонських лож, профспілка залізничників і соціалісти з Американської федерації праці виводять людей на вулиці. По всіх Сполучених Штатах бастують та беруть участь у страйках приблизно 400 тисяч людей. Вимога одна — дайте всім 8-годинний робочий день, вже введений в Каліфорнії та на деяких державних підприємствах.

3 травня 1886 року починаються сутички з поліцією та «тітушками» з агентства Пінкертона на заводі жаток в Чикаго, де власники звільнили членів профспілки й намагалися вивести на роботу сезонних працівників. У хід пішли кастети, труби, каміння. Поліція та члени загонів самооборони міста стріляють у натовп — четверо мітингувальників вбиті, щонайменше три десятки отримали поранення. Анархісти розклеюють листівки, закликаючи робітників озброюватися і приходити 4 травня на чергові збори в сквер Геймаркет.

Листівки надрукували англійською та німецькою мовою, тому що серед робітників було багато емігрантів з Німеччини. Пізніше це дасть привід звинуватити протестувальників у шпигунстві та називати їх «емігрантським непотребом» у пресі.

Вибух під час демонстрації на Геймаркет-сквер в Чикаго, 4 травня 1886 року. Джерело: Harper's Weekly, 1886

4 травня на Геймаркет в розпал мітингу невідомий жбурнув у поліцію саморобну бомбу. Правоохоронці відкривають стрілянину в упор. Від щільного дружнього вогню постраждали два десятки поліціянтів. Поранених з обох сторін в сумі виявилося до сотні.

Вісьмох привідців акції з місцевого анархістського осередку звинуватили в підбурюванні натовпу. П’ятеро з них були засуджені до шибениці: Лінгг, Фішер, Парсонс, Енгл, Шпис (четверо з п’яти — німці). Стратити вдалося не всіх. Луїс Лінгг отримав з волі детонатор у сигарі й підірвав себе напередодні страти.

Бомбіста слідство знайти не змогло. Вважається, що більшість з обвинувачених навіть не були в той день на Геймаркет-сквер. Анархістів стратили за те, що невідомий терорист діяв під враженням від їх статей та промов.

Засуджені на смерть за вибух на Геймаркет: Фішер, Парсонс, Шпис, Лінг і Енгл. Фото: Wikimedia Commons

Що було далі:

  • Боротьба за 8-годинний робочий день в США продовжилася. 1898 року скорочення робочого часу доб’ється профспілка шахтарів.
  • У пам’ять про страчених анархістів Паризький конгрес II Інтернаціоналу в липні 1889 року оголосив 1 травня Днем солідарності робітників усього світу.

Читайте далі про те, як виник стереотип «всі євреї — комуністи».