9533

За допомогою цієї брили імператриця Катерина II доводила, що Крим — російський. Наскільки докази вагомі, розбирається WAS.

1792 року солдати вирішили захистити свою казарму в Тамані від дощових потоків. За будматеріалами пішли на руїни турецької фортеці. Знайшли там рівну мармурову плиту, поклали біля входу в казарму — вода затікати перестала. Комфорт було порушено уважністю прем’єр-майора Христофора Розенберга. Він помітив на плиті незрозумілий напис, що був зроблений знайомими літерами, і повідомив керівництву.

Напис прочитав колекціонер старожитностей та знавець давньоруського мовознавства Олексій Мусін-Пушкін — у ці ж роки він викрав з Кирило-Білозерського монастиря та підготував до друку рукопис «Слова о полку Ігоревім».

В літо 6576 індикта 6 Гліб князь міряв море по кризі від Тмуторокані до Корчева — десять тисяч і чотири тисячі сажнів.

14 тисяч трьохлікотних сажнів — це 23 кілометри, точна відстань між головними храмами двох міст, що стоять на протилежних берегах Керченської протоки.

Знахідка закрила відразу кілька прогалин в історії.

  • Була знайдена Тмуторокань. Тмутороканське князівство заснували в другій половині 10 століття, коли київський князь Святослав Хоробрий, прапрадід Гліба, відвоював землі у Хазарського каганату.

Розташування літописної Тмуторокані в 18 столітті було невідомим. Вчені не вірили, що це могла бути Тамань, відкрита зі сходу для нападу кочівників. Коли в 19 столітті на місці знахідки плити відшукали давньоруське городище, це стало потужним доказом автентичності напису.

  • Підтверджено, що Корчев (сучасна Керч) належала Тмутороканському князівству, тобто Русі. 1774 року Керч була відвойована в османів, і знахідка свідчила про відновлення історичної справедливості.

Катерина II хотіла заснувати на відвойованих в Османської імперії землях православну Візантійську державу, якою буде правити її онук князь Костянтин.

Тмутороканський камінь був підозріло вдалою для імператриці знахідкою, і суперечки про можливу фальсифікацію йшли до 1979 року. Публікація епіграфістки Альбіни Мединцевої закрила тему: сама брила і букви на ній були висічені в 11 столітті; напис відповідає мові новгородських берестяних грамот і графіті в Софії Київській.

Так наука приписала Крим Русі.

Фото: Hermitage Museum / hermitagemuseum.org

194

До Росії повертається лівий терор. Вчора 17-річний студент технікуму Михайло Жлобіцькій підірвав саморобну бомбу потужністю в 300 грамів тротилу в будівлі управління ФСБ Архангельської області. Жлобіцькій загинув на місці, троє співробітників спецслужби отримали важкі поранення.

За годину до вибуху Михайло написав у каналі Telegram для анархістів, що ФСБ «фабрикує справи і катує людей». Він дав зрозуміти, що готовий до смерті, бо вибухівка не має дистанційного керування.

У Вконтакті терорист писав під ім’ям Сергія Нечаєва — російського революціонера, засновника підпільної організації «Народна розправа». 1 березня 1881 року в Санкт-Петербурзі його соратники вбили царя Олександра II.

Перша бомба, кинута в царський кортеж, вбила казака з ескорту і хлопчика, що проходив повз. Друга розтрощила Олександру ноги — через годину він помре. Загинув і підривник — польський дворянин Ігнатій Гриневицький (25 років). Інших учасників замаху знайдуть і заарештують. Усього їх було вісім, в основному колишні студенти.

• Керував замахом син кріпаків Андрій Желябов (29). За його освіту платив поміщик, власник батьків. Планував стати юристом, але захопився ідеями народників.

• Софія Перовська (27) — координатор замаху, досвідчена революціонерка з дворянської родини.

• Микола Кибальчич (27) — син чернігівського священика, навчався в медичній академії. Три роки відсидів у Лук’янівській в’язниці за революційну діяльність.

• Микола Рисаков (20) — наймолодший з терористів. Заради революції кинув навчання в Гірничому інституті і першу бомбу в кортеж царя.

• Тимофій Михайлов (22) — єдиний чорнороб у групі.

Цих повісять.

• Дворянин Микола Саблін (31) наклав на себе руки під час затримання.

• Його коханка Геся Гельфман (26) була вагітна, тому кару замінять довічною каторгою. Уже через рік вона помре у в’язниці.

3663

Двадцять п’ять років секретною була добірка радянських анекдотів, записаних агентами ЦРУ в другій половині 1980-х. Можливо, це найсмішніші з 13 мільйонів сторінок документів, які втратили значення після розпаду СРСР і тому викладені в інтернет.

Цікаво, що жарти збирали для заступника керівника контррозвідки. За нашою версією, вони мали спростити американцям контакт з громадянами Союзу, які прибули до США. Як не зрадити батьківщину, почувши закордоном анекдот про чукчу?

(Переклад з англійської — WAS)

1. Робітний, який стоїть в черзі за алкоголем, каже: «Я втомився, потримайте моє місце, а я піду пристрелю Горбачова». Через дві години він повертається. Питають: «Ти його пристрелив?». Той відповідає: «Ні, там черга ще довша».

2. Яка різниця між Горбачовим і Дубчеком? Ніякої, але Горбачов ще про це не знає.

3. Школяр пише у творі: «Моя кішка народила сімох кошенят, всі вони комуністи». Через тиждень в іншому творі він пише: «Всі кошенята моєї кішки — капіталісти». Вчителька нагадує, що минулого тижня він стверджував зворотне. На що хлопчик заявляє: «Лише зараз у них розкрилися очі».

4. Чукчу запитують, що він зробить, якщо керівництво СРСР відкриє кордони, і кожен радянський громадянин зможе відвідати США. Він відповідає: «Я залізу на найвище дерево, щоб мене не розтоптала юрба». Потім його запитують, що він зробить, якщо США відкриє кордони, і американці зможуть відвідувати СРСР. Чукча відповідає: «Я залізу на найвище дерево, щоб побачити першого божевільного, який сюди прийде».

5. Анекдот з Архангельська. Чоловік телефонує до головного управління КДБ, яке постраждало від пожежі. Йому відповідають: «Нічим не можемо допомогти. КДБ згорів». Він дзвонить ще раз — йому повторюють. Втретє його голос уже впізнають і запитують: «Навіщо ви сюди дзвоните? Сказано ж, КДБ згорів». Чоловік відповідає: «Мені просто приємно це чути».

6. Поїзд, який везе Леніна, Сталіна, Хрущова, Брежнєва і Горбачова, раптово зупиняється — закінчилися залізничні колії. Кожен лідер знаходить своє рішення: Ленін збирає місцевих робітників і селян, переконує будувати дорогу далі. Сталін розстрілює залізничників. Хрущов реабілітує вбитих Сталіним і наказує перекласти вперед рейки, по яких поїзд вже проїхав. Брежнєв закриває штори і розгойдується взад-вперед, уявляючи, що поїзд їде. Горбачов скликає мітинг перед локомотивом і скандує: «Немає шляху! Немає шляху! Немає шляху!»

7. Іванов: Назви медичний аналог перебудови.
Сидоров: (Думає) Можливо, клімакс?

8. Бабуся йде до виконкому міської ради, але дорогою забуває питання, яке хотіла поставити. Коли вона приходить до міськвиконкому, її питають: «Можливо, ви хотіли щось запитати з приводу пенсії?» Бабуся відповідає: «Ні, я отримую 20 рублів щомісяця, все добре». «Можливо, щось з вашою квартирою?» — запитують ще раз. «Ні, я живу в кімнаті комуналки з ще трьома людьми, все добре». І раптом жінка згадує: «Я хотіла запитати, хто придумав комунізм — вчені чи комуністи?» На що співробітник міськвиконкому відповідає: «Звичайно ж, комуністи». «Я так і думала», — каже бабуся. — «Якби комунізм придумали вчені, вони б його спочатку перевірили на собаках».

9. Американець говорить росіянину, що США настільки вільна країна, що він може стояти перед Білим домом і кричати: «До біса Рональда Рейгана!». Росіянин відповідає: «Ну і що? Я теж можу стояти перед Кремлем і кричати: “До біса Рейгана!”».

10. Чоловік заходить у магазин і запитує: «У вас що, немає м’яса?». Продавчиня відповідає: «Ні, у нас немає риби. Немає м’яса в магазині через дорогу».

11. Сім’я їде в автівці, чоловік за кермом. Їх зупиняє даішник і просить дихнути в трубку. Алкотестер показує, що водій пив. Чоловік каже: «Ваш апарат зламаний, перевірте мою дружину». Даішник дає трубку дружині, і алкометр показує, що вона теж пила. Чоловік каже: «Трубка точно зламана. Перевірте дитину». Коли алкотестер фіксує, що і дитина вживала алкоголь, даішник погоджується, що трубка зламана і відпускає машину. Трохи від’їхавши, чоловік каже дружині: «Бачиш, я ж казав, що п’ять грамів горілки дитині не завадять».

 

Оригінал документа

309

30 липня 1419 року керівників міськради Праги викинули з вікна ратуші. Ні, причиною не була відсутність гарячої води.

Ще за сто років до виступу Мартіна Лютера і виникнення протестантизму чехи почали боротьбу за оновлення католицької церкви. Прихильників реформістських течій називали гуситами, за прізвищем головного ідеолога Яна Гуса.

Серед іншого, гусити вимагали причащати мирян не лише хлібом, а й вином, що раніше дозволялося тільки священикам. Король Вацлав IV пішов на зустріч і передав новому руху три храми в Празі. Після королівського указу до міста стали з’їжджатися реформісти. Відбувались вуличні заворушення, потім — арешти гуситів.

30 липня 1419 року в церкві Діви Марії Сніжної радикальний гуситский проповідник Ян Желівскій говорив, що гряде Страшний Суд, і справжні християни мають повстати проти грішників. Після закінчення меси кілька сотень революціонерів захопили католицький собор, причастилися там з вином і пішли до ратуші звільняти заарештованих товаришів.

Керівники міста відмовилися випускати заколотників. Тоді гусити ввірвалися до ратуші. Бургомістра, суддю, кількох членів міської ради викинули з вікна і добили на землі. Заміну їм Желівскій вибрав з числа гуситів. Незабаром в Празі будуть пограбовані католицькі монастирі та будинки, що належали німцям .

Після дефенестрації (латиною de — витягти, fenestra — вікно) почнеться релігійна війна. За 30 років загинуть сотні тисяч людей.

Всі історії (166)