2173

Б’є — значить, неандерталець? Взагалі не факт. Палеонтологи сумніваються, що життя неандертальців було наповнене насильством. У будь-якому разі, по голові вони отримували не частіше за кроманьйонців, які прийшли їм на зміну. І рідше за нас.

  • Досі антропологи вважали неандертальців: по-перше — агресивними, по-друге — ламаними-переламаними. Часті бійки могли виникати через ендогамність — пошук чоловіками пари всередині своєї групи. А високий травматизм вважали неминучим на полюванні з ножами і списами на великих тварин.
  • Щоб перевірити ці гіпотези, вчені Тюбінгенського університету підрахували травми на добре збережених рештках неандертальців і кроманьйонців, які жили 80–20 тисяч років тому.
  • Результати дослідження опубліковані в журналі Nature: прижиттєву травму черепа отримували 9 з 114 неандертальців (7,9 %) і 12 з 90 більш пізніх homo sapiens (13 %). До цього числа входять смертельні і несмертельних пошкодження будь-якої природи: бійка, удар копитом, падіння.
  • До нашого часу небезпека зросла. 2012 року підсумовували результати досліджень, що охопили 25 тисяч дорослих жителів розвинених країн. Черепно-мозкові травми отримували 12 %. Половина травм стала результатом автомобільних пригод.

Хай би як, саме в кам’яній добі людина навчилася воювати. Коли і чому відбулися перші битви, розповідає WAS.

99

12 листопада 1933 року з’явилася перша фотографія, яка мала доводити існування Лохнеського чудовиська.

У цей день Х’ю Грей гуляв з собакою і камерою. Піднявся на пагорб, зробив знімок озера. Під час проявлення на папері проступив силует. Пізніше Грей став стверджувати, ніби бачив звіра на власні очі.

Фігура справді нагадує істоту з довгою шиєю і маленькою головою. А ще: видру, лебедя, лабрадора з палицею в зубах, кита-пляшконоса. У 1963 році зоолог Моріс Бертон дійшов висновку, що це видра.

Після публікації знімка Грея в Daily Sketch конкуренти вхопилися за сюжет. Уже за рік Daily Mail надрукує знімок гінеколога Роберта Вілсона. Фото облетить світ і зробить «Нессі» знаменитою. Через кількадесят років з’ясують, що роль динозавра виконала іграшкова субмарина, а «шию» виліпили з шпаклівки.

475

15 серпня в Україні відзначали День археолога, і в краєзнавчому музеї Миколаєва представили свіжу знахідку — давньогрецьку ритуальну посудину 6–5 століть до нашої ери. На презентацію запросили губернатора Миколаївської області Олексія Савченка. Відео його виступу стало хітом у соціальних мережах.

«Эта находка говорит о том, что, может, Николаев еще раз докажет, что это исторический город. И вообще то, что происходило у нас, это не просто с тех времен, когда был и Конан, о котором вспоминал Арнольд Шварценеггер, с нашим “Диким Садом”, а еще и много-много того, что мы можем показать миру», — за ці слова Савченко цькують, що не зовсім заслужено.

Конан — вигаданий герой книг американського письменника Роберта Ірвіна Говарда. Але автор зробив його кіммерійцем, а в 1-му тисячолітті до нашої ери, під час міграції з Закавказзя це плем’я пройшло через територію сучасної Миколаївської області.

Кіммерійців згадують ассирійські хроніки, «Одіссея» Гомера, Геродот у своїй «Історії». У 1930-х роках в Миколаєві, на місці перетину Південного Бугу та Інгулу (зараз там заповідник «Дикий сад»), були виявлені залишки кіммерійського порту. Можливо, саме про нього йдеться в «Одіссеї»: «Закотилось сонце й покрилися тьмою усі шляхи, а судно наше досягло кінця глибокого океану. Там народ і місто людей кіммерійських».

Роберт Говард помістив своїх кіммерійців у вигадану ним Гайборійську еру між 20 000 та 9500 роками до н. е. При цьому письменник назвав їх предками кельтів і дав головному герою кельтське ім’я. У 1930-х роках, коли він писав цикл про Конана, походження кельтів від кіммерійців було мейнстрімною науковою теорією. Сучасні історики вважають це малоймовірним.

560

«Слава Україні!», «Героям Слава!» Так незабаром звучатиме військове вітання у Збройних силах України, якщо будуть прийняті зміни у законодавстві, пропоновані президентом. Це гасло має столітню історію — у різних варіантах вигукувалося кількома поколіннями борців за незалежність. Як атрибут українського націоналізму, в радянські часи воно було забороненим.

1989 року заборону зухвало порушили будівельники, які оформлювали станцію «Золоті ворота» у київському метро. Напис «Слава Україні» був викладений коричневою смальтою на мозаїчному фризі у вестибюлі між ескалаторами: літери — темніші, фон — світліший.

З часом мозаїка сильно потемніла. Тепер неозброєним оком літери не помітиш, тож історія вважалася міською легендою. Але кілька років тому автор проекту інтер’єрів станції Вадим Жежерін підтвердив — напис існує.

«Хлопці, робітники, самі виклали. Потім змусили мене піднятися нагору і подивитися. Я подивився, а вони питають: „Ти не боїшся?“. Ну, я відповів, що не боюся. Вони були натхнені нижнім вестибюлем і вже грішно було не викласти цей напис», — розповів Жежерін в інтерв’ю газеті «Сегодня». Мозаїки нижнього вестибюля, про який каже архітектор, зображували храми та київських князів.

Кількома роками раніше таке б не пройшло, але у СРСР вже тривала Перебудова. В повідомленнях КДБ за 1989–1991 роки згадок про «диверсію» на «Золотих воротах» немає. Режим зіткнувся з серйозними проблемами, і напис вже не міг привернути увагу спецслужб.

Де на станції шукати надпис, дивіться тут.

Фото: metropolis.kiev.ua

Всі історії (166)