188

2 листопада 1708 року війська російського генерала і царського фаворита Меншикова захопили гетьманську столицю Батурин. Число вбитих жителів невідомо, але навіть мінімальна оцінка — 5 тисяч — робить цей день найкривавішим в історії України з часів монгольської навали. Найважливіші факти нагадує WAS:

• Знищення Батурина стало помстою Петра І за перехід гетьмана Івана Мазепи на бік шведського короля Карла XII — противника Російського царства в Північній війні.

• Існує безліч версій, які пояснюють вчинок Мазепи: Петро І відмовився допомогти Гетьманщині в можливій війні проти Речі Посполитої — союзника Швеції; гетьман розраховував у разі поразки російських військ заснувати своє Велике князівство; Мазепа хотів уникнути спустошення українських земель шведами, які прямували до Москви.

• За тиждень до трагедії Мазепа з 4-тисячним військом приєднався до армії Карла XII біля річки Десни. Вважається, що він обіцяв шведам зимівлю в Батурині. Документами це не підтверджено.

• Меншиков підійшов до Батурина з загоном у 15–20 тисяч солдатів, але місто було непогано укріплене. Гарнізон мав близько 70 гармат.

• У місто російські солдати проникли через таємний хід, який показав сотник прилуцького полку Іван Соломаха. Його до російського табору послав полковник Іван Ніс, який вважав, що Батурин треба здати і уникнути жертв.

• Історик Микола Костомаров писав: «Тоді Батурин був спалений. Жителі від малого до великого були поголовно винищені, виключаючи тих, яких пощадили для страти. Втім, багато хто встиг піти заздалегідь і залишись цілими. Це видно з того, що згодом багато людей повернулись до Батурина на свої місця».

• За різними оцінками, всього за один день у Батурині загинуло від 5 до 15 тисяч людей. Для порівняння — за 20 років Північної війни російська армія втратила вбитими до 30 тисяч солдатів.

[Яка нагорода спіткала українських гетьманів за службу царю, розповість WAS: https://was.media/uk/hetman-mnohohrisznyj/
]

Ілюстрація: Страта колесуванням, яку застосовували до козаків і жителів Батурина. Гравюра часів Петра I. Джерело: Брикнер А. Г. Історія Петра Великого у 5-ти частинах.

106

Міністр закордонних справ Павло Клімкін запропонував обговорити можливість запровадження другої абетки для української мови — латинської. Це лише розмови. У 19 столітті на Галичині пішли далі, і там розгорнулася «Азбучна війна».

Найвпливовішим прихильником латинки був український етнограф, мовознавець, священик греко-католицької церкви Йосип Лозинський. 1834 року він опублікував у Львові статтю «О wprowadzeniu abecadła polskiego do pismiennictwa ruskiego» («Про впровадження польського абецадла в українській писемності»).

Абецадлом, тобто «абеткою» по-польськи, Лозинський називав адаптований польський алфавіт. Священик вважав, що архаїчна церковнослов’янська кирилиця погано годиться для запису української фонетики і за рік видав збірку текстів пісень на абецадлі.

Це викликало багаторічний срач. На думку противників латинки, впровадження абецадла посилило б польські впливи і остаточно відірвало б Правобережну Україну від Лівобережної. У 1840-х роках Лозинський відмовився від своєї ідеї.

Ініціативу підхопив філолог, чиновник міністерства освіти Австрійської імперії Йосеф Їречек. Власну версію нової української абетки він створив на основі чеської. 1859 року проект підтримала влада. Намісник Галичини Аґенор Голуховський заявив про плани викладати алфавіт Їречека в школах регіону.

Підтримка губернатора зіграла проти філолога — в ініціативі побачили політичний підтекст. 1861 року міністерська комісія відхилила проект чеха.

Inszym razom — написав би Лозинський.
Inšym razom — відповів би Їречек.

Всі історії (168)