18258

Спеціальна комісія Міністерства культури України розпочала ревізію мощей в печерах Києво-Печерської лаври. Сто років тому такі перевірки закінчилися допитами.

У жовтні 1918-го в Петроградській губернії нова світська влада брала на облік богослужбове майно Олександро-Свірського монастиря. Керуючий процесом чекіст Август Вагнер заявив, що у раці засновника монашої спільноти святого Олександра Свірського лежала воскова лялька. Церковники пояснили, що підміни немає, а перевіряючого ввело в оману чудове збереження мощей.

Радянська влада мала іншу точку зору. Новина про фальшивку облетіла газети. До 1920 року в присутності чиновників, лікарів, духівництва в РРФСР розкрили ще 63 раки. Часто процедура знімалася на кіно- або фотоплівку. Результати записували в протоколи, акти, звіти, публікували в журналі «Революція і церква».

Мощі Тихона Задонського оглянули і визнали нетлінними напередодні канонізації 1861 року. 1919-го під єпископською шапкою-митрою і пов’язками знайшли обкладений ватою крихкий череп. Шкіри і м’язів у нетлінних мощей не було. Замість тулуба — кістки тазу, вата і ганчір’я. Замість правої кисті — рукавичка з картоном і ватою. У муляжі лівої кисті — кілька кісток пальців. Ноги — зі зшитого нитками картону. Форму ступням надавали жіночий черевик із тканини, біла шовкова панчоха і туфля.

Під накидками, що покривали мощі Митрофана Воронезького, знайшли обтягнутий білою тканиною коричневий череп з темно-рудим волоссям. Радянські лікарі зробили висновок, що він має давніше походження, ніж інші кістки зі скрині, а волосся до нього приклеєне. Всередині черепа — вапно і попіл. Рука була зшита з парчі, всередині — вата і кістка. Контури тіла формувала чорна тканина, обшита рожевою шовковою стрічкою. Всередині — 15 хусток для покриття церковних посудин, вата, зола, половина тазової кістки.

З розкриття мощів Сергія Радонезького більшовики зробили пропагандистський фільм. Вміст раки описано так: «Напіврозвалений череп, у ньому пасмо русяво-рудого волосся, ретельно загорнуте в провощений папір недавнього походження; кістки, що розтиралися в порошок, вата, багато молі, личинок і метеликів, шматочки грубої сільської напівзотлілої тканини».

Серед решток Юліанії Новоторзької були суглоби пальців, хоча за переказами князь Юрій Святославич відрубав їй руки.

У раці Єфросинії Суздальської лежала лялька з тканини з фрагментами кісток.

«Коли ставлять солдата до казенної скрині, хіба він знає, що там лежить і скільки знаходиться грошей. Ні! Так і ми. Нас приставили до гробу, але що там було, ми не знали», — пояснив один з ченців на допиті.

Після ревізії рештки передавали до музеїв. Майже всі вони пізніше повернулися на місце.

Джерело фото: «Православие и мир» / pravmir.ru

3673

Міністерство культури України проводить в Києво-Печерській лаврі масштабну інвентаризацію. Перераховують дорогоцінні предмети, ікони та мощі. Все це належить державі.

Радянська влада вигнала ченців з лаври 1930 року. Вони повернулися при німцях, але 1961 року монастир закрили знову. 1988 року, коли відзначалося тисячоліття Хрещення Русі, Верховна рада УРСР повернула православним територію Дальніх печер.

Відтоді як Україна стала незалежною, УПЦ МП використовує Києво-Печерську лавру на умовах оренди. Першим пострадянським настоятелем став митрополит Філарет (Денисенко). На той час в Дальніх і Ближніх печерах лаври зберігалися мощі 130 святих.

Російська православна церква висловлює побоювання, що Києво-Печерську лавру віддадуть українській автокефальній церкві, що зараз створюється. Влада має підстави перевірити, чи не почалося в очікуванні томосу перевезення реліквій до Росії. Якщо виявлять нестачу, результати інвентаризації можуть використати як аргумент для розриву договору оренди.

Найповніший список угодників, чиї мощі мають знаходитися в лаврі, містить збірник біографій святих Києво-Печерський патерик. Нагадаємо, які рештки вважаються найціннішими:

1 століття

Климент Римський — четвертий єпископ Рима. Висвячений святим Петром, помер у кримських каменоломнях. Голову Климента як трофей із захопленого Херсонеса взяв князь Володимир Великий. Вона зберігалася в Десятинній церкві, потім була перенесена до лаври.

11 століття

Агапіт Печерський — нібито зцілив молитвою онука Ярослава Мудрого — Володимира Мономаха.

Преподобний Феодосій — заклав монастирську церкву, що пізніше стала Успенським собором.

12 століття

Прохор Чудотворець — рятував нужденних хлібом з лободи, а попіл перетворював на сіль силою молитви.

Афанасій Затвірник — воскрес із мертвих, став відлюдником й 12 років ні з ким не розмовляв.

Нестор Літописець — преподобний, один з авторів «Повісті минулих літ».

Ілія Печерський — богатир неясного походження.

Марко Гробокопач — молитвою воскресив монастирського брата, щоб його правильно поховати.

15 століття

Ігнатій Печерський — відомий керівник лаври, зціляв хворих молитвою та просфорою.

20 століття

Митрополит Володимир — очолював Київську єпархію в 1915–1918 роках. Убитий червоногвардійцями в лаврі.

Десь на території Києво-Печерської лаври також поховано її засновника, святого Антонія. Офіційно мощі знаходяться «під спудом», тобто рештки ще не викопували. Мабуть.

Фото: мощі прп. Агапіта Печерського / lavra.kiev.ua

2380

25 листопада 2018 року біля Керченської протоки російський прикордонний корабель «Дон» таранив український буксир «Яни Капу». Згодом в полоні опинилися три українські кораблі з екіпажами. Назва російського сторожовика нагадала WAS про події червня 1913 року. Тоді канонерський човен «Донець» прибув у грецький Афон, щоб розібратися з українськими ченцями. Згодом богословський конфлікт переріс у каральну операцію.

Афон — це півострів з горою у грецькій Македонії, де від 7 століття з дозволу візантійського імператора живуть ченці східної традиції. Після встановлення християнства як державної релігії Русі, на Афоні з’явився скит з київськими ченцями — Монастир святого Пантелеймона.

Іллінський малоросійський скит, що входив до складу монастиря святого Пантелеймона, 1912–1917 роки. Джерело: Православие и мир / pravmir.ru

У 20 столітті більшість населення скиту все ще складали українці. Вони поширювали ім’яслав’я — вчення «про невидиму присутність Бога в Божественних іменах» і потребу особливого шанування «імені Божого». Офіційна церква вважала це єрессю.

Лідером афонських ім’яславців був ієросхимонах Антоній — колишній кавалерійський офіцер Олександр Булатович, нагороджений срібною медаллю Російського географічного товариства за дослідження Ефіопії. Він намагався порозумітися зі світською владою, зустрічався з Миколою II. Не допомогло: у травні 1913 року ім’яслав’я було офіційно засуджене Синодом РПЦ.

Ієросхимонах Антоній, справжнє ім’я — Олександр Булатович. Джерело: Православна Енциклопедія / pravenc.ru

Аби переконати єретиків, до Афону послали «Донець» з архієпископом Ніконом і професором богослов’я Троїцьким на борту. За кілька днів на підтримку прибув також пароплав «Цар» з загоном у 118 солдатів, у липні — «Херсон» з ротою.

Навіть через місяць вмовлянь ім’яслав’я трималися ще понад 500 ченців Пантелеймонівського та сусіднього Андріївського монастирів. Тоді військовим наказали захопити єретиків. Найбільш радикальних полили з пожежних шлангів, і ченці здалися. Понад 800 з них силоміць доставили до Одеси.

До Греції повернулися лише вісім афонців. Сорок ченців відправили до в’язниці, деякі вирушили місіонерами на Камчатку, решту позбавили духовного сану і заслали в рідні для них землі Російської імперії. Антоній (Булатович) поїхав у родовий маєток в Харківській губернії.

Що було далі:

  • Замість видворених єретиків Пантелеймонівській та Андріївський монастирі заселили «правильними» російськими ченцями.
  • Канонірський човен «Донець» 1914 року в порті Одеси був потоплений торпедою есмінця під час раптової атаки турецького флоту. Піднятий, згодом входив до флоту УНР і Української держави гетьмана Скоропадського.
  • Олександр Булатович (Антоній) вбитий у грудні 1919 року під час пограбування.

Автор: Юрій Власішен

830

Релігійні фанатики намагаються захопити світ, але їм протистоять агенти спецслужб. Схоже на сюжет бойовика, але це реальна історія.

Майкл Майснер став саєнтологом і кинув коледж 1970 року. Коли проявив себе тямущим і відданим, його взяли до спецслужби організації — Охоронного відділу. Вчили стежити, вливатися й вербувати.

Засновник церкви Рон Габбард у той час відчував на собі пильну увагу. Податківці підозрювало приховуванні доходів, ФБР надсилало до церкви своїх секретних агентів.

Відповіддю Хаббарда стала операція «Білосніжка». Це було найбільше проникнення ворожих агентів в історії Америки: їх було понад 5000 у 130 урядових організаціях і зарубіжних посольствах. Саєнтологи вдиралися до кабінетів, копіювали десятки тисяч сторінок документів, вилучали компромат, встановлювали «жучки».

З травня 1977-го Майснер і його напарник Джеральд Вольф діяли в будівлі федерального суду у Вашингтоні, де розташовувалися також кабінети прокурорів. Шпигуни з посвідченнями співробітників Податкового управління реєструвалися в бібліотеці, йшли зламувати кабінети і ксерокопіювати документи, потім поверталися до читальної зали. Активність здалася підозрілою бібліотекарю вечірньої зміни. У #цейдень, 11 червня 1977 року, він подзвонив до ФБР.

Першим взяли Вольфа. Майснер змінив зовнішність, ім’я, переїхав з Вашингтона до Лос-Анджелеса. Але коли його знайшли, він всіх здав. Так у ФБР дізналися про «Білосніжку». Обшук церкви саєнтологів в Лос-Анджелесі проводили одночасно 156 агентів — історичний рекорд для ФБР. Було вилучено 16 тонн документів.

Майснера сховали за програмою захисту свідків. Він закінчив коледж і зробив кар’єру в атомній енергетиці.

Фото: Щорічник Вісконсинського університету в Медісоні / The Underground Bunker / tonyortega.org

Всі історії (168)