682

1 жовтня 1930 року в СРСР утворили Головне управління виправно-трудових таборів. Абревіатура ГУЛАГ увійшла до історії як символ сталінського терору.

Систему експлуатації рабської праці почали створювати роком раніше. Наказ Раднаркому зобов’язав доправляти до трудових таборів всіх засуджених з термінами понад 3-х років. Нові зони будували у віддалених районах Союзу, щоб їх колонізувати. Заполяр’я, Далекий Схід, Північний Казахстан, Карелія — ​​всього під управлінням ГУЛАГу перебували 427 таборів. Ув’язнені будували ГЕС, працювали в шахтах, проводили канали, рубали ліс.

1930 року першого начальника Управління таборів, колишнього латиського стрілка Федора Ейхманса, надсилають освоювати ліси Архангельської області. На його місце приходить Лазар Коган, того змінює Матвій Берман, потім посаду обіймає Ізраїль Плінер — всіх перших начальників ГУЛАГу розстріляють. З 1939 року настає час російських керівників — Філаретов, Чернишов, Насєдкін, Добринін, Єгоров. Вони помруть своєї смертю, майже всі доживуть до пенсії.

До 1956 року через табори пройдуть близько 14 мільйонів людей. За роман з донькою Сталіна серед них опиниться драматург Олексій Кеплер. Більше 10% ув’язнених загинули від хвороб і нелюдських умов існування. А він вижив.

Фото: Політичні в’язні в ГУЛАГу їдять обід. Kauno IX forto muziejus / Kaunas 9th Fort Museum / CC BY 4.0

68

«Після роз’єднання черевної стінки відсувається сальник і оглядаються внутрішні органи. У разі необхідності петлі кишківника витягають за межі живота». Звучить жахливо, але це лише перший етап операції з видалення апендикса, яку Леонід Рогозов провів на собі 30 квітня 1961 року.

Рогозов був єдиним лікарем на радянській станції «Новолазарєвська» в Антарктиді, а дістатися інших не дозволяла погода. Антибіотики і холодні компреси не змогли зняти запалення. 27-річному хірургу довелося різати себе під місцевою анестезією.

Метеоролог подавав інструменти, механік тримав дзеркало. Операція тривала 1 годину 45 хвилин. За п’ять днів минув жар, ще за два дні зняли шви. Рогозов врятував собі життя.

Фото: Музей Арктики та Антарктики, Санкт-Петербург

87

26 січня 1912 року Руаль Амундсен з чотирма товаришами повернувся в табір на льодовику Росса після 99 днів походу. Вони підкорили Південний полюс першими. Команда Роберта Скотта дійшла до полюса на місяць пізніше і загинула від виснаження на зворотному шляху.

Однією з причин успіху Амундсена і смерті Скотта вважають вибір спорядження. Норвежці купили традиційний одяг ескімосів з тюленячої шкіри, вовчого і оленячого хутра. Британці обрали туристичні костюми виробництва Burberry, Jaeger, Wolseley з вовни і прогумованої тканини.

У лабораторії технічного Університету Лафборо обидва комплекти порівняли між собою та з екіпом сучасних полярників.

1. Вага

Костюм Амундсена: 8,2 кг
Костюм Скотта: 8,4 кг
Сучасний: 5 кг

2. Теплоізоляція

Костюм Амундсена: 4,9 кло*
Костюм Скотта: 3,7 кло
Сучасний: 5,4 кло

(*Одиниця теплоізоляційної характеристики одягу. 1 кло — матеріал протягом однієї години підтримує температуру шкіри людини, яка сидить, за температури + 21 °С та відносної вологості повітря 50 %.)

3. Зниження теплоізоляційних властивостей одягу на вітрі

Костюм Амундсена: -28 %
Костюм Скотта: -45 %
Сучасний: -26 %

4. Витрати енергії в процесі штовхання саней

Якщо одяг незручний, мандрівник витрачає додаткову енергію на рух. Він швидше втомлюється і потребує більше їжі.

Костюм Амундсена: +18,5 %
Костюм Скотта: +24 %
Сучасний: +12,5 %

Теорію щодо внеску спорядження в підсумок перегонів до полюсу можна вважати підтвердженою.

90

На початку вересня 2017 року двоє норвежців, Ейнар Амбакк і Гейр Іге Фоллестад, полювали на оленів у горах на півдні країни. Полювання вийшло вдалим: на висоті 1640 метрів був знайдений меч вікінга. Зброя стирчала між камінням лезом вгору — у такому положенні вона провела понад 1000 років.

Завдяки сухому холодного клімату і якості металу, меч відмінно зберігся. Розглянути клинок можна на відео.

На думку археолога Ларса Пилоу, швидше за все, самотній вікінг заблукав під час хуртовини та загинув через переохолодження. Крім меча, у цьому місці більше нічого не знайшли — ні поховань, ні жертовника.

Всі історії (167)