Чого боялися вікінги: вчені розшифрували руни на Рьокському камені

Автори нового дослідження вважають, що найвідоміший рунічний камінь доби вікінгів створили через страх перед кліматичною катастрофою. WAS розповідає, як вони дійшли таких висновків.

Рьокський рунічний камінь створив приблизно 800 року н. е. рунічний майстер Варін в пам’ять про свого померлого сина. Камінь знайшли в 19 столітті у стіні церкви на півдні Швеції. П’ятитонна гранітна брила висотою понад два з половиною метри була покрита з п’яти боків 762 рунами — це найдовший відомий рунічний напис на камені. Але значну його частину досі не вдавалося переконливо розшифрувати.

Довгий час науковці вважали, що на камені згадується ім’я короля остготів Теодоріха Великого, і більшість інтерпретацій 20 століття (наприклад, що Варін вважав себе нащадком Теодоріха) відштовхувалися від цього припущення. Проте 2007 року лінгвіст Бо Ральф заявив, що прочитання імені Теодоріха на камені насправді було помилкою. Відтоді у науковців почали з’являтися інші версії, наприклад, що у фрагментах тексту, які раніше вважали пов’язаними з героїчними битвами минулого, насправді описується процес різьблення рун.

На думку авторів нового дослідження, ці фрагменти насправді описують наближення суворої зими та битву «між світлом та темрявою, теплом та холодом, життям та смертю». Текст перекликається з описами Рагнароку у ранній скандинавській поезії. «Ключем до розшифрування напису був міждисциплінарний підхід. Без співпраці між текстовим аналізом, археологією, історією релігії та рунологією розгадати загадки Рьокського каменя було б неможливо», — каже головний автор дослідження Пер Гольмберг, професор шведської мови в Університеті Гетеборга.

Він та його колеги вважають, що Варін закарбував у камені страх перед новою кліматичною кризою. У 536–547 роках, за два з половиною століття до створення напису, в, імовірно, Північній та Центральній Америці сталося кілька великих вивержень вулканів. Вони призвели до похолодання, яке мало нищівний ефект для жителів Скандинавії: за оцінками археологів, через неврожаї, голод та хвороби померла більша частина населення півострова. Пам’ять про ці події, очевидно, передавалася з покоління в покоління, знайшовши відбиток і в міфологічних сюжетах.

Науковці підрахували, що за життя Варіна відбулося щонайменше три природні явища, які для тогочасної людини виглядали зловісно. Найсильніша відома сонячна буря 775 року пофарбувала небо в червоний. Літо того ж року було надзвичайно холодним і неврожайним. А 810 року відбулося майже повне сонячне затемнення, через яке здавалося, що одразу після світанку сонце зникло. На думку дослідників, все це в купі з горем за померлим сином наштовхнуло Варіна на думки про наближення кліматичної катастрофи, які він і викарбував на камені.

Читайте далі про зубожіння вікінгів у Ґренландії.

На обкладинці: руни на Рьокському камені. Фото: Helge Andersson / Гетеборзький університет / gu.se