15213

Спеціальна комісія Міністерства культури України розпочала ревізію мощей в печерах Києво-Печерської лаври. Сто років тому такі перевірки закінчилися допитами.

У жовтні 1918-го в Петроградській губернії нова світська влада брала на облік богослужбове майно Олександро-Свірського монастиря. Керуючий процесом чекіст Август Вагнер заявив, що у раці засновника монашої спільноти святого Олександра Свірського лежала воскова лялька. Церковники пояснили, що підміни немає, а перевіряючого ввело в оману чудове збереження мощей.

Радянська влада мала іншу точку зору. Новина про фальшивку облетіла газети. До 1920 року в присутності чиновників, лікарів, духівництва в РРФСР розкрили ще 63 раки. Часто процедура знімалася на кіно- або фотоплівку. Результати записували в протоколи, акти, звіти, публікували в журналі «Революція і церква».

Мощі Тихона Задонського оглянули і визнали нетлінними напередодні канонізації 1861 року. 1919-го під єпископською шапкою-митрою і пов’язками знайшли обкладений ватою крихкий череп. Шкіри і м’язів у нетлінних мощей не було. Замість тулуба — кістки тазу, вата і ганчір’я. Замість правої кисті — рукавичка з картоном і ватою. У муляжі лівої кисті — кілька кісток пальців. Ноги — зі зшитого нитками картону. Форму ступням надавали жіночий черевик із тканини, біла шовкова панчоха і туфля.

Під накидками, що покривали мощі Митрофана Воронезького, знайшли обтягнутий білою тканиною коричневий череп з темно-рудим волоссям. Радянські лікарі зробили висновок, що він має давніше походження, ніж інші кістки зі скрині, а волосся до нього приклеєне. Всередині черепа — вапно і попіл. Рука була зшита з парчі, всередині — вата і кістка. Контури тіла формувала чорна тканина, обшита рожевою шовковою стрічкою. Всередині — 15 хусток для покриття церковних посудин, вата, зола, половина тазової кістки.

З розкриття мощів Сергія Радонезького більшовики зробили пропагандистський фільм. Вміст раки описано так: «Напіврозвалений череп, у ньому пасмо русяво-рудого волосся, ретельно загорнуте в провощений папір недавнього походження; кістки, що розтиралися в порошок, вата, багато молі, личинок і метеликів, шматочки грубої сільської напівзотлілої тканини».

Серед решток Юліанії Новоторзької були суглоби пальців, хоча за переказами князь Юрій Святославич відрубав їй руки.

У раці Єфросинії Суздальської лежала лялька з тканини з фрагментами кісток.

«Коли ставлять солдата до казенної скрині, хіба він знає, що там лежить і скільки знаходиться грошей. Ні! Так і ми. Нас приставили до гробу, але що там було, ми не знали», — пояснив один з ченців на допиті.

Після ревізії рештки передавали до музеїв. Майже всі вони пізніше повернулися на місце.

Джерело фото: «Православие и мир» / pravmir.ru

8584

Все таємне стає відомим. Доведено екстреним засіданням Ради безпеки ООН 25 жовтня 1962 року.

1961 року США розмістили в Туреччині ракети середньої дальності. Ті могли за 10–15 хвилин долетіти до Москви і найбільших міст, уральських заводів і сибірських родовищ. Доставити радянську відповідь на континентальну Америку могли лише два десятки недосконалих і неточних стратегічних ракет.

Зрівняти шанси в ядерній війні мала секретна операція «Анадир». До осені 1962-го на Кубу доставили ракети, бомбардувальники, зенітні батареї, понад 40 тисяч солдатів. Суди маскувалися під торгові. Про пункт призначення капітани дізнавалися в морі. Керівник операції генерал Ісса Плієв відправився за океан під виглядом агронома.

Американська розвідка помітила загрозу, але СРСР продовжував заперечувати розміщення на острові наступальної зброї. Тоді президент Кеннеді розпочав морську блокаду Куби. Радянські вантажні кораблі йшли на зустріч американським бойовим. Зустріч могла привести до світової війни.

Нарешті 25 жовтня відбулося екстрене засідання Ради безпеки ООН. Представнику США Едлаю Стівенсону помічники написали промову на 65 сторінок. Але в історію вона увійшла завдяки фінальному трюку.

«Ну добре. Дозвольте мені поставити вам одне просте питання: чи заперечуєте ви, посол Зорін, той факт, що СРСР розмістив і розміщує на Кубі ракети середнього радіуса дії та пускові установки для таких ракет? Так чи ні? Не чекайте перекладу. Так чи ні?», — звернувся Стівенсон до представника СРСР Валеріана Зоріна.

Зорін зайшовся сміхом. Він нічого не знав про операцію «Анадир»: «Продовжуйте ваш виступ, пан Стівенсон. Свого часу ви отримаєте відповідь».

«Якщо ви цього хочете, я готовий чекати відповіді, доки не замерзне пекло. Я також готовий представити наші докази безпосередньо у цій залі», — продовжив Стівенсон. До зали відразу ж внесли збільшені аерофотознімки пускових майданчиків радянських ракет.

Виявилося, що позиції радянської ППО на Кубі літаки-розвідники U-2 сфотографували ще в серпні, балістичних ракет — на початку жовтня.

Зорін більше не сміявся.

До 20 листопада СРСР вивіз з Куби зброю і солдатів. Ще за кілька місяців з Туреччини вивезли американські ракети. США продовжили спроби ліквідувати Фіделя Кастро. Союз продовжив ядерні випробування. Холодна війна завершилася лише через 27 років.

Фото: UN Photo/MH

27889

12 лютого 1988 року Радянський Союз в останній раз показав зуби Америці: сторожовики Чорноморського флоту атакували ракетний крейсер «Йорктаун» і есмінець «Керон».

Конфлікт був пов’язаний з юридичною суперечкою. Американці вважали, що Конвенція ООН з морського права дозволяє бойовим кораблям для скорочення шляху «мирно проходити» через територіальні води інших держав. СРСР наполягав, що рух можливий лише в спеціальних коридорах, і відмовився виділити такі в Чорному морі.

Вперше кораблі 6-го флоту США наблизилися до узбережжя Криму 1986 року. Після цього Горбачов схвалив інструкцію щодо витіснення порушників без відкриття вогню.

Коли в лютому 1988-го «Йорктаун» і «Керон» знову попрямували до територіальних вод СРСР на південний схід від Севастополя, навперейми вийшли сторожові кораблі «Беззавітний» і «СКР-6». За габаритами вони були значно меншими, але після попередження по радіо зробили «навал» бортами на американські судна.

Усі чотири кораблі отримали дрібні пошкодження, обійшлося без жертв. Американці відповідали по радіо, що «згідно з міжнародним правом нічого не порушують», не змінили курс і незабаром вийшли за кордони Радянського Союзу.

Фото на обкладинці: DIMOC / Wikipedia

163

Хто першим обґрунтував потребу здобуття політичної незалежності України? Це запитання було серед найскладніших на ЗНО з історії 2018 року. Лише 19 % учасників відповіли правильно — Юліан Бачинський.

У праці «Україна Irredenta» 1895 року галицький соціаліст, правник за освітою, описував колоніальне становище українських земель і масову трудову міграцію. Він твердив, що лише самостійність дозволить наздогнати у розвитку провідні європейські держави.

«Вільна, велика, незалежна, політично самостійна Україна — одна, нероздільна від Сяну по Кавказ!»

На думку Бачинського, боротися за цю мету мали всі жителі, незалежно від національності: «Спільний інтерес з’українщить їх, змусить їх усіх стати українськими „патріотами“». У майбутньому, коли економічні та культурні задачі будуть виконані, потреба в етнічному поділі мала відпасти: «Витворити ся також і нова, висша єдність роду людського — інтернаціональна, котра запанує над нинішною єдністю національною».

Після революції Бачинський представляв УНР у Вашингтоні, потім жив у Європі. 1933 року немолодий вже чоловік за власним бажанням переїхав до радянської України. 6 листопада 1934 року був арештований за звинуваченням в створенні підпільної націоналістичної організації. Помер у таборі неподалік Біломорського каналу.

Всі історії (166)