Україна, WAS — Журнал вражаючих історій

603

У січні 1905 року відбулася «Кривава неділя» — війська розстріляли мирну ходу робітників у Петербурзі. У відповідь Російська імперія вибухнула протестами і бунтами. Ситуація постійно загострювалася, і на жовтень був запланований загальний політичний страйк. У Києві перестали працювати залізничники, зупинилися деякі фабрики, студенти університету та політехнічного інституту замість лекцій пішли на мітинги.

Влада відповіла військовим станом і передала управління Києвом генералу Івану Карассу. Коли активісти захопили приміщення Міської думи, і люди попрямували на Думську площу (тепер це Майдан), солдати відкрили вогонь.

Щоб уникнути арешту, Київська Рада робітничих депутатів перебирається в промзону на околиці міста, куди неохоче навідувалася поліція. Шулявка початку 20 століття — це пролетарський район навколо чавуноливарних і механічних заводів. Найбільшим виробництвом володіли швейцарець Яків Гретер і чех Йосип Криванек — це майбутній «Більшовик».

Зміна на заводах Шулявки могла тривати до 14–15 годин при середній зарплатні робітника 35 рублів на місяць (лакей отримував 8, штабс-капітан армії — 90, учитель гімназії — 80–100). Орендувати окреме житло могли лише деякі високооплачувані фахівці. Більшість жили в бараках, які утримувалися роботодавцями.

«Шановні панове! Чи знаєте ви, що таке Шулявка? З усіх даних — ні. А тому дозвольте вам доповісти, що це перенаселене передмістя Києва, смердюче й антисанітарне, де на вулицях навіть у добру погоду тхнуть сморідні калюжі, а протягом усього дня проїжджає асенізаційна гурба», — писав анонім у міську газету.

11 грудня, після вуличних боїв у Москві, на знак підтримки повсталих застрайкували 6 тисяч київських робітників. Наступного дня Рада робітничих депутатів проголосила Шулявку пролетарською республікою і висунула вимоги: скасувати монархію, дати свободу слова і зібрань, амністувати політв’язнів, платити пенсії, поліпшити умови праці.

Обговорювати умови ніхто не став. Вночі 16 грудня начальник штабу Київського військового округу генерал Сухомлинов організував у «республіці» масштабну облаву за участю кількох тисяч поліцейських, солдатів, козаків. Дружинники з револьверами захистити Шулявку не могли і опору не чинили. Кровопролиття не сталося, але відбулись обшуки і 78 арештів.

Незабаром Київ повернеться до колишнього життя. Робітники захоплять владу в місті тільки 1918 року.

Фото: Кияни протестують проти царського Маніфесту про вдосконалення державного порядку перед Міською думою, 17 січня 1905 року. Репродукція фотографії, Київський кіно- і фотоархів.

За дуже приблизними підрахунками — 15 тисяч гривень

У рамках декомунізації змінив назву на «Перший київський машинобудівний завод»

Люди йшли до Зимового палацу, щоб вручити Миколі II колективну Петицію про вимоги робітників

Facebook Telegram Twitter

3655

Міністерство культури України проводить в Києво-Печерській лаврі масштабну інвентаризацію. Перераховують дорогоцінні предмети, ікони та мощі. Все це належить державі.

Радянська влада вигнала ченців з лаври 1930 року. Вони повернулися при німцях, але 1961 року монастир закрили знову. 1988 року, коли відзначалося тисячоліття Хрещення Русі, Верховна рада УРСР повернула православним територію Дальніх печер.

Відтоді як Україна стала незалежною, УПЦ МП використовує Києво-Печерську лавру на умовах оренди. Першим пострадянським настоятелем став митрополит Філарет (Денисенко). На той час в Дальніх і Ближніх печерах лаври зберігалися мощі 130 святих.

Російська православна церква висловлює побоювання, що Києво-Печерську лавру віддадуть українській автокефальній церкві, що зараз створюється. Влада має підстави перевірити, чи не почалося в очікуванні томосу перевезення реліквій до Росії. Якщо виявлять нестачу, результати інвентаризації можуть використати як аргумент для розриву договору оренди.

Найповніший список угодників, чиї мощі мають знаходитися в лаврі, містить збірник біографій святих Києво-Печерський патерик. Нагадаємо, які рештки вважаються найціннішими:

Українська православна церква (Московського патріархату)

1 століття

Климент Римський — четвертий єпископ Рима. Висвячений святим Петром, помер у кримських каменоломнях. Голову Климента як трофей із захопленого Херсонеса взяв князь Володимир Великий. Вона зберігалася в Десятинній церкві, потім була перенесена до лаври.

11 століття

Агапіт Печерський — нібито зцілив молитвою онука Ярослава Мудрого — Володимира Мономаха.

Преподобний Феодосій — заклав монастирську церкву, що пізніше стала Успенським собором.

12 століття

Прохор Чудотворець — рятував нужденних хлібом з лободи, а попіл перетворював на сіль силою молитви.

Афанасій Затвірник — воскрес із мертвих, став відлюдником й 12 років ні з ким не розмовляв.

Нестор Літописець — преподобний, один з авторів «Повісті минулих літ».

Ілія Печерський — богатир неясного походження.

Марко Гробокопач — молитвою воскресив монастирського брата, щоб його правильно поховати.

15 століття

Ігнатій Печерський — відомий керівник лаври, зціляв хворих молитвою та просфорою.

20 століття

Митрополит Володимир — очолював Київську єпархію в 1915–1918 роках. Убитий червоногвардійцями в лаврі.

Десь на території Києво-Печерської лаври також поховано її засновника, святого Антонія. Офіційно мощі знаходяться «під спудом», тобто рештки ще не викопували. Мабуть.

Фото: мощі прп. Агапіта Печерського / lavra.kiev.ua

Літургійний хліб

Facebook Telegram Twitter

2364

25 листопада 2018 року біля Керченської протоки російський прикордонний корабель «Дон» таранив український буксир «Яни Капу». Згодом в полоні опинилися три українські кораблі з екіпажами. Назва російського сторожовика нагадала WAS про події червня 1913 року. Тоді канонерський човен «Донець» прибув у грецький Афон, щоб розібратися з українськими ченцями. Згодом богословський конфлікт переріс у каральну операцію.

Афон — це півострів з горою у грецькій Македонії, де від 7 століття з дозволу візантійського імператора живуть ченці східної традиції. Після встановлення християнства як державної релігії Русі, на Афоні з’явився скит з київськими ченцями — Монастир святого Пантелеймона.

Відокремлене поселення для ченців

Іллінський малоросійський скит, що входив до складу монастиря святого Пантелеймона, 1912–1917 роки. Джерело: Православие и мир / pravmir.ru

У 20 столітті більшість населення скиту все ще складали українці. Вони поширювали ім’яслав’я — вчення «про невидиму присутність Бога в Божественних іменах» і потребу особливого шанування «імені Божого». Офіційна церква вважала це єрессю.

Лідером афонських ім’яславців був ієросхимонах Антоній — колишній кавалерійський офіцер Олександр Булатович, нагороджений срібною медаллю Російського географічного товариства за дослідження Ефіопії. Він намагався порозумітися зі світською владою, зустрічався з Миколою II. Не допомогло: у травні 1913 року ім’яслав’я було офіційно засуджене Синодом РПЦ.

Вищий орган управління Російською православною церквою

Аби переконати єретиків, до Афону послали «Донець» з архієпископом Ніконом і професором богослов’я Троїцьким на борту. За кілька днів на підтримку прибув також пароплав «Цар» з загоном у 118 солдатів, у липні — «Херсон» з ротою.

Навіть через місяць вмовлянь ім’яслав’я трималися ще понад 500 ченців Пантелеймонівського та сусіднього Андріївського монастирів. Тоді військовим наказали захопити єретиків. Найбільш радикальних полили з пожежних шлангів, і ченці здалися. Понад 800 з них силоміць доставили до Одеси.

До Греції повернулися лише вісім афонців. Сорок ченців відправили до в’язниці, деякі вирушили місіонерами на Камчатку, решту позбавили духовного сану і заслали в рідні для них землі Російської імперії. Антоній (Булатович) поїхав у родовий маєток в Харківській губернії.

Що було далі:

Замість видворених єретиків Пантелеймонівській та Андріївський монастирі заселили «правильними» російськими ченцями.
Канонірський човен «Донець» 1914 року в порті Одеси був потоплений торпедою есмінця під час раптової атаки турецького флоту. Піднятий, згодом входив до флоту УНР і Української держави гетьмана Скоропадського.
Олександр Булатович (Антоній) вбитий у грудні 1919 року під час пограбування.

Автор: Юрій Власішен

Facebook Telegram Twitter

357

11 листопада 1918 року завершилася Перша світова. На східному фронті війни українці, розділені між імперіями, були змушені битися один проти одного. Так, за Австро-Угорщину з Росією воювали Січові стрільці.

WAS нагадує основні факти про УСС:

На початку війни в Галичині була створена міжпартійна Головна українська рада, яка закликала підтримати Франца Йосифа й заслужити самостійність українських земель:

«В царській Росії нинішного дня найбільше поневолений — український нарід … Побіда австро-угорської монархії буде нашою побідою. І чим більше буде пораженнє Росії, тим швидше виб’є година визволення України».

За ініціативи Ради була створена добровольча військова організація — Українські січові стрільці (УСС або «усуси»). На збір в серпні 1914 року прибули 10 тисяч галичан. У національний підрозділ австрійської армії були відібрані 2,5 тисячі.
Першим командиром Легіону УСС став юрист Теодор Рожанковський, другим — директор гімназії Михайло Галущинський. Після короткої підготовки «усусів» відправили до Карпат, де на перевалах вони протистояли вилазкам кубанських казаків. На місце вбитих, поранених і обморожених рекрутували місцевих селян.
Найбільш знакова для стрільців битва відбулася у квітні-травні 1915 року на карпатській горі Маківка. Царські війська (в 78-й піхотній дивізії було багато українців) втратили в атаках понад 3 тисяч солдатів убитими, захопили висоту, але незабаром змушені були відступити.
У серпні-вересні 1916 року УСС зазнали великих втрат біля гори Лисоня в боях проти 113-ї дивізії, якою командував українець, генерал Тимченко. Прорвати оточення і вийти до Бережан вдалося лише 17 старшинам і 150 стрільцям. До полону потрапив майбутній голова ОУН, сотник Андрій Мельник.
Після Брестського мирного договору німецькі та австрійські війська увійшли в Україну як союзники УНР. У квітні 1918 року командиром УСС, що дислокувалися під Херсоном, став ерцгерцог Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний).
В УСС були й стрільчині. Викладачка історії та географії Олена Степанів дослужилася до хорунжої. Брала участь у боях за Маківку, була у російському полоні. Дві «Медалі за хоробрість» мала Софія Галечко, теж хорунжа. Стрільчиня Олена (Ярема — як вона себе називала) Кузь була випускницею вищої торговельної школи. Воювала у кінноті, кілька разів поранена.
Після війни УСС в Західній Україні стали ядром Української Галицької армії — регулярної армії ЗУНР. А Галицько-буковинський курінь Січових стрільців став найбільш боєздатною частиною військ Центральної Ради в Києві. Загін сформували колишні вояки австрійського війська, які пройшли російський полон.
Легіонери УСС носили «мазепинку» — головний убір з V-подібним розрізом спереду. Він наслідує гетьманські шапки, якими вони зображені на старовинних портретах. Зараз подібне кепі є елементом уніформи Збройних сил України.

Семен (Сень) Горук, отаман УСС і Української галицької армії (УГА). Поштівки Українських січових стрільців з колекції Юрія Завербного / photo-lviv.in.ua

Сень Горук, отаман УСС і Української галицької армії (УГА). Джерело: Сергій Перепічка / Facebook

Іван Коссак, сотник УСС. Поштівки Українських січових стрільців з колекції Юрія Завербного / photo-lviv.in.ua

Мирон Тарнавський, підполковник УСС. Джерело: Сергій Перепічка / Facebook

Василь Вишиваний, полковник УСС, 1920 р. Поштівки Українських січових стрільців з колекції Юрія Завербного / photo-lviv.in.ua

Іван Рубчак, актор стрілецького театру. Джерело: Сергій Перепічка / Facebook

Олена Степанів, хорунжа УСС. Джерело: Сергій Перепічка / Facebook

Софія Галечко, хорунжа УСС. Поштівки Українських січових стрільців з колекції Юрія Завербного / photo-lviv.in.ua

Українські січові стрільці. Полковник Гринько Коссак зі старшинами полку. 22 вересня 1915 року. Поштівки Українських січових стрільців з колекції Юрія Завербного / photo-lviv.in.ua

Український легіон у Карпатах. Бої на горі Татарівка. Лютий 1915 року. Поштівки Українських січових стрільців з колекції Юрія Завербного / photo-lviv.in.ua

Митрополит Андрей Шептицький серед управи УСС. К. Слюсарчук, М. Тарнавський, Л. Лепкий, Ф. Свістель, Г. Трух та інші. Джерело: Сергій Перепічка / Facebook

Facebook Telegram Twitter

Всі історії (166)

#авіація (2) #Австрія (1) #Австралія (2) #Австро-Угорська імерія (2) #алкоголь (5) #Америка (1) #античність (4) #Аргентина (1) #археологія (28) #Африка (4)

#Білорусь (1) #біографія (6)

#В'єтнам (1) #війна (54) #вікінги (1) #Велика Британія (31) #виживання (2) #викриття (10) #винаходи (7) #влада (41)

#генії (2) #Гетьманщина (2) #Греція (1) #гроші (31)

#діти (10) #Данія (1) #динозаври (1) #Друга світова (19)

#Європа (5) #Єгипет (2)

#животные (1)

#заслання (1) #зброя (7) #злочини (33)

#Ізраїль (11) #індіанці (3) #Ірак (2) #Іран (1) #Ірландія (2) #іслам (1) #Іспанія (1) #Італія (1)

#їжа (7)

#кам'яна доба (1) #Канада (1) #катастрофи (14) #Київ (3) #Китай (6) #козаки (7) #Корея (5) #космос (4) #кохання (5) #кров (23) #Куба (1)

#література (3) #Литва (3)

#Мазепа (5) #мандри (7) #мафія (1) #медицина (14) #Мексика (2) #мистецтво (22) #мода (10) #монголи (4) #мореплавство (5) #музика (2)

#Німеччина (14) #наркотики (4) #наука (16) #нацисти (20) #Нова Зеландія (1) #Норвегія (1)

#Османська імперія (6) #ОУН (1)

#Південна Америка (5) #північ (4) #Північна Корея (5) #пірати (1) #Персія (3) #Перша світова (4) #пишаймося (1) #побут (16) #політика (1) #Польща (6) #пригоди (6) #природа (5) #пропаганда (5)

#Річ Посполита (2) #релігія (17) #репресії (25) #Рим (5) #рома (1) #Російська імперія (15) #Росія (16) #Русь (5)

#сімейна драма (21) #секс (33) #Середні Віки (2) #Сирія (1) #скіфи (1) #скарби (8) #спецслужби (23) #спорт (12) #спростування (2) #СРСР (51) #Стародавній Єгипет (9) #Стародавній Рим (8) #стародавній світ (25) #Стародавня Греція (4) #суд (2) #схід (5) #США (54)

#таємниця (8) #технології (6) #топ (2) #тортури (1) #традиції (7) #транспорт (4) #Туреччина (3)

#Україна (33) #Урук (1) #УСС (1)

#флот (3) #Франція (9)

#холодна війна (4) #християнство (1)

#цирк (1)

#Швеція (4)

#ядерна зброя (2) #Японія (6)

#11 століття (1) #14 століття (2) #15 століття (1) #16 століття (7) #17 століття (2) #18 століття (1) #19 століття (11)

#20 століття (113) #21 століття (1)