2071

Через часті посухи гавайський острів Ніїхау ніколи не був густонаселеним. У грудні 1941 року на шматку суші площею 179 квадратних кілометрів — як місто Львів або ціла держава Ліхтенштейн — жили півтори сотні людей. Не дивно, що японській розвідці острів здався безлюдним. Туди наказали сідати літакам, які будуть пошкоджені в ході нальоту на Перл-Гарбор. Евакуювати льотчиків планували підводним човном.

Коли винищувач став втрачати паливо через пробоїну в баку, 22-річний Сігенорі Нісікаічі вирішив, що не дотягне до авіаносця. Згідно з інструкцією, він повернув свій Mitsubishi A6M2 Zero до Ніїхау.

1941 року острів не мав постійного зв’язку з великою землею. Повідомлення про початок війни ще не дійшло, але про конфлікт між США і Японією там знали. Коли фермер Гавило Калеохано побачив аварійну посадку літака з червоним колом «висхідного сонця» на фюзеляжі, він витягнув приголомшеного хлопця з уламків, забрав зброю і всі папери.

Поговорити з льотчиком прийшли всі три місцевих японці: одружений на гавайці бджоляр Ісімацу Сінтані, а також Йошіо й Ірен Харада — подружжя народилося на Гаваях і про історичну батьківщину знало лише з розповідей. Головний зміст бесіди з Нісікаічі вони гавайцям не переклали. Льотчик попросив про допомогу. Карти, коди зв’язку, плани операції не могли потрапити до ворогів імператора.

Пілот Сігенорі Нісікаічі. Джерело: The Niihau Incident, by Allan Beekman / CC BY 2.5

Вночі жителі Ніїхау почули по радіо про напад на базу в Перл-Гарборі. Полоненого вони вирішили здати власнику острова, плантатору Ейлмеру Робінсону, який зазвичай припливав раз на тиждень. Того все не було — американці обмежили рух цивільних суден. Японський підводний човен не з’явився теж — місію порятунку скасували, субмарину направили полювати за бойовими кораблями.

Минали дні. Льотчик підштовхував співвітчизників до активних дій. Ісімацу Сінтані намагався викупити документи, але Гавило Калеохано відмовився від приголомшливої ​​суми у дві сотні доларів. Тоді японці з дробовиком і пістолетом увірвалися до будинку гавайця. Фермер вчасно втік: сховав трофеї у тещі і погріб на каное по допомогу.

Тим часом, японці взяли заручників, серед яких виявилися чоловік і дружина Канахеле. Міцні вівчарі повстали, коли опинилися наодинці з Нісікаічі і Йошіо Харадою. Навіть отримавши три кулі, Бен Канахеле зміг підняти щуплого льотчика, як баранчика, і жбурнув його в стіну. Елла Канахеле кілька разів ударила японця каменем по голові, потім йому перерізали горло. За офіційною версією, Харада відразу ж застрелився. З дробовика — в живіт.

14 грудня з сусіднього острова прибуло підкріплення. Ірен Хараду й Ісімацу Сінтані забрали військові.

Бен Канахеле на врученні медалей. Джерело: US Army Signal Corps/University of Hawaii at Manoa Library

Що було далі:

  • Бена Канахеле нагородили Медаллю за заслуги та відзнакою «Пурпурне серце».
  • Ірен Хараду випустили з в’язниці 1944 року без пред’явлення звинувачень. Ісімацу Сінтані звільнився після війни, а 1960 року став громадянином США.
  • На батьківщині Сігенорі Нісікаічі багато років вважали загиблим під час атаки на Перл-Гарбор. У селі Хасіхама стоїть гранітний монумент з написом: «Він отримав велику честь, зустрів смерть в бою, знищивши себе і свій улюблений літак».
  • Випадок на Нііхау став одним із приводів закрити в таборах до кінця війни понад 100 тисяч американців японського походження. Влада підозрювали, що своє коріння японці цінують сильніше за нову батьківщину.
  • Відділенням солдатів, яких Гавило Калеохано привів на допомогу жителям Нііхау, командував етнічний японець. Лейтенант Мізуа заарештував Хараду і Сінтані, пізніше воював в Європі і був важко поранений. 1959 року самоврядна територія Гаваї стала повноправною частиною США, а Джек Мізуа — першим генеральним прокурором нового штату.
  • Практично всі солдати 442-го піхотного полку, де служив Джек Мізуа, були японцями. Читайте на WAS, як цей підрозділ отримав найбільше нагород в історії армії США.
  • 1988 році президент Рейган від імені уряду США вибачився перед американськими японцями за репресії в роки Другої світової.

Фото: James Lansdale / US Army / Pearl Harbor Japanese Aircraft Crash Sites: The Ni’ihau Zero: Part V, The Niihau Incident, by Allan Beekman / CC BY 2.5

3343

Про те, що Інтерпол має президента, багато хто дізнався лише восени 2018 року. Тоді почали з’являтися новини одна краща за іншу: «президент Інтерполу пропав у Китаї», «опубліковано заяву Мен Хунвея про відмову від посади», «Китай підтвердив арешт голови Інтерполу за звинуваченням у корупції», «новим керівником Міжнародної організації кримінальної поліції може стати представник РФ», «Україна готова вийти з організації».

Скоро знову все затихне надовго. Всупереч легендам з детективних серіалів, Інтерпол — це не спецслужба. У штаті немає оперів і агентів, співробітники не мають права носити зброю і проводити арешти. Міжнародна організація кримінальної поліції створена для зв’язку і координації між правоохоронцями країн-учасниць.

Все це дуже нудно. Історія Інтерполу була вражаючою, в гіршому сенсі слова, тільки в 1940-і роки, коли її очолювали нацисти.

  • Отто Штайнхойсль (1938–1940)

Інтерпол був створений 1923 року у Відні. Тоді вирішили, що керівниками завжди будуть австрійці. Коли 1938 року Німеччина поглинула Австрію, за наказом Генріха Гіммлера з в’язниці в крісло керівника Інтерполу пересадили Отто Штайнхойсля. Колишній віденський поліцейський і німецький агент відбував термін за участь у змові.

До смерті від туберкульозу Штайнхойсль встигає лише підписати рішення про проведення наступного з’їзду в Берліні.

  • Рейнґард Гейдріх (1940–1942)

Один із творців нацистських спецслужб. З 1939 року очолює Головне управління імперської безпеки, якому підпорядкована і кримінальна, і політична поліція (гестапо). 1940 року стає головою Інтерполу, перевозить офіс до Берліна. На той час з організації вийшло більшість країн, і Гейдріх концентрується на іншій роботі: утискає опозицію, організовує гетто, доручає Адольфу Ейхману «остаточне розв’язання єврейського питання».

1941 року Гейдріх призначений райхспротектором Богемії і Моравії. Нова посада за сумісництвом стане смертельною. Президента Інтерполу вб’ють чехословацькі диверсанти, яких підготували у Великобританії.

  • Артур Небе (1942–1943)

З 1937 року — начальник кримінальної поліції Райху. 1941-го керував айнзатцгрупою В, що проводила зачистку в окупованій Білорусі. Під час візиту Гіммлера до Мінська організував показову страту євреїв, змусивши райхсфюрера СС блювати від побаченого. Підлеглі Небе вбили близько 46 тисяч людей.

Після смерті Гейдріха очолив Інтерпол. Влітку 1944 року брав участь у невдалій змові проти Гітлера — його повісили на струні піаніно.

  • Ернст Кальтенбруннер (1943–1945)

Австрійський нацист. Був серед лідерів путчу, в ході якого вбили канцлера країни. Після приєднання Австрії до Німеччини зробив кар’єру в гестапо, керував будівництвом концтабору Маутхаузен.

1943 року стає керівником Головного управління імперської безпеки, а також очолює Інтерпол. Повішений за рішенням Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі за численні злочини проти мирного населення та полонених.

Що було далі:

Після війни Міжнародна організація кримінальної поліції була реорганізована під керівництвом Бельгії, а штаб-квартиру перевезли в околиці Парижа. До самих 1980-х років Інтерпол не брав участі в розшуку нацистських злочинців, відмахуючись пунктом статуту, що забороняє втручання в політичні процеси. Водночас 1963 року президентом організації став Жан Непот — колишній службовець французького колабораційного режиму Віші, 1968-го — Пауль Дікопф, колишній офіцер СС і нацистський шпигун у Швейцарії.

178

21 жовтня 1944 року два японських льотчики стали першими камікадзе. Їхні імена невідомі.

Під час Другої світової австралійський флот був головним союзником США в Тихому океані. З 1942 року важкі крейсери «Австралія» і «Канберра» курсували навколо Нової Гвінеї та Філіппін. У серпні «Канберра» була потоплена в Соломоновому морі після 24 влучань важкими снарядами і двох торпед у борт.

«Австралія» доживе до перемоги, але перед цим крейсеру доведеться витримати 6 (!) успішних атак камікадзе. Вперше це сталося перед найбільшою морською битвою в історії: у філіппінській затоці Лейта і навколо обидві сторони втратять 34 бойових кораблі і близько півтисячі літаків.

Того дня. 21 жовтня, через щільний вогонь зеніток двомісний японський Aichi D3A був змушений був відвернутись від британського «Шропширу». Бомбардувальник не став робити другий захід, а прицільно протаранив надбудови «Австралії», яка йшла поряд. 200-кілограмова бомба не вибухнула, але уламки літака вдарили у ходовий місток, а на палубі запалав авіаційний бензин.

Загинули капітан крейсера Еміль Дешено (на фото в окулярах), 6 офіцерів і 23 матроси. Ці жертви здадуться незначними вже за кілька днів, коли атака камікадзе стане масовою.

724

9 серпня 1943 року за відмову служити у вермахті стратили австрійця Франца Єгерштеттера. Тепер він блажений мученик у католицькій церкві.

Франц народився в Санкт-Радегунді на заході Австрії. Батько загинув на фронті Першої світової, хлопчика виростив вітчим. Він став фермером, а у вільний час допомагав на службі в костелі.

У березні 1938 року німецькі війська окупували Австрію, а через місяць там відбувся референдум щодо приєднання до Німеччини. 99,75% австрійців проголосували «за». Єдиним мешканцем Санкт-Радегунда, який виступив проти, був Франц Єгерштеттер.

Хоча Єгерштеттер брав участь у навчаннях, професія фермера чотири рази рятувала його від призову до армії. Однак 1943 року становище Райху так ускладнилося, що 36-річного чоловіка рекрутували, попри роботу в сільському господарстві, трьох маленьких дітей і членство у францисканському ордені для мирян.

Австрієць відмовився брати в руки зброю, але висловив готовність стати фельдшером. Його заарештували.

У в’язниці Єгерштеттера відвідували священики з рідного міста і переконували погодитися на службу в вермахті, але той вважав, що вірянин не може брати участь у війні. Засудженому за «підрив моралі у воєнний час» відрубали голову на гільйотині.

2007 року Франца Єгерштеттера оголосив блаженим папа Бенедикт XVI: німець, колишній член гітлер’югенду і помічник протиповітряної оборони люфтваффе.

Джерело зображення: Fr. William Hart McNichols / St. Andrei Rublev Icons / Wikipedia / Fair use

Всі історії (167)