3945

У січні 1968 року корабель «Пуебло» з обладнанням для радіорозвідки виконував завдання Агентства національної безпеки США біля узбережжя КНДР. Кулемети сховали, аби скидатися на вантажне судно. Коли атакували катери прикордонників, захищатися було нічим, а повітряну підтримку не дочекалися.

Один моряк «Пуебло» загинув, кількох поранило. Близько 80 американців потрапили до полону.

Після Корейської війни стосунки між державами були паскудними. Моряків тримали в холодних камерах, били і використовували в пропаганді. На показових прес-конференціях вони просили вибачення, підписували зізнання й надсилали на батьківщину листи зі словами підтримки КНДР.

«Всі ми прийшли до розуміння того, наскільки жахливими були наші злочини, — писав капітан Ллойд Букер. — Хоча ми злочинці і заслуговуємо найсуворішого покарання, ми все ж сподіваємося на поблажливість корейського народу».

«Пуебло» в жовтні 1967 року. Фото: U.S. Navy Naval History and Heritage Command

Якось увечері полоненим показали стрічку про перевагу КНДР над капіталістичним Заходом. У ній були використані кадри, зняті в США і Великій Британії. Американці звернули увагу, що в фільмі лишилися епізоди, де люди показували оператору середній палець. Стало зрозуміло, що корейцям невідоме значення жесту.

Так народилася ідея акції Digit Affair («Справа пальця»). Щоразу, коли американців знімали, вони складали з пальців «фак». На питання наглядачів відповідали, ніби це гавайське привітання.

Фото: usspueblo.org

Корейці дізналися про підставу в грудні 1968 року, коли значення жесту пояснили в японській пресі. Моряків тиждень били, а відтоді уважно стежили за їхніми руками під час фотосесій.

Щоправда, американці знайшли інший спосіб сигналізувати про своє становище додому і вставляли в листи незрозумілі цензорам жарти. «Таких чудових людей, як тут, я не зустрічав зі шкільних часів, коли ходив у St. Elizabeth», — писав один, маючи на увазі вашингтонську психлікарню.

Що було далі:

  • Американський генерал Вудворд підписав вибачення за акт шпигунства. 23 грудня 1968 року в прикордонному пункті Панмунчжо екіпаж звільнили з полону. Коли моряки опинилися на території Південної Кореї, Вудворд заявив про відкликання свого підпису.
  • «Пуебло» став головним експонатом Визвольного музею у Пхеньяні.
80

26 січня 1912 року Руаль Амундсен з чотирма товаришами повернувся в табір на льодовику Росса після 99 днів походу. Вони підкорили Південний полюс першими. Команда Роберта Скотта дійшла до полюса на місяць пізніше і загинула від виснаження на зворотному шляху.

Однією з причин успіху Амундсена і смерті Скотта вважають вибір спорядження. Норвежці купили традиційний одяг ескімосів з тюленячої шкіри, вовчого і оленячого хутра. Британці обрали туристичні костюми виробництва Burberry, Jaeger, Wolseley з вовни і прогумованої тканини.

У лабораторії технічного Університету Лафборо обидва комплекти порівняли між собою та з екіпом сучасних полярників.

1. Вага

Костюм Амундсена: 8,2 кг
Костюм Скотта: 8,4 кг
Сучасний: 5 кг

2. Теплоізоляція

Костюм Амундсена: 4,9 кло*
Костюм Скотта: 3,7 кло
Сучасний: 5,4 кло

(*Одиниця теплоізоляційної характеристики одягу. 1 кло — матеріал протягом однієї години підтримує температуру шкіри людини, яка сидить, за температури + 21 °С та відносної вологості повітря 50 %.)

3. Зниження теплоізоляційних властивостей одягу на вітрі

Костюм Амундсена: -28 %
Костюм Скотта: -45 %
Сучасний: -26 %

4. Витрати енергії в процесі штовхання саней

Якщо одяг незручний, мандрівник витрачає додаткову енергію на рух. Він швидше втомлюється і потребує більше їжі.

Костюм Амундсена: +18,5 %
Костюм Скотта: +24 %
Сучасний: +12,5 %

Теорію щодо внеску спорядження в підсумок перегонів до полюсу можна вважати підтвердженою.

Всі історії (164)