1786

Інша Мадонна: прихований ескіз на полотні да Вінчі

Іноді простіше виконати замовлення по ТЗ клієнта, ніж думати над неординарними й кращими рішеннями. Так роблять не тільки сучасні дизайнери, так само чинили генії мистецтва. Леонардо да Вінчі — не виняток. Це видно на прикладі його шедевра «Мадонна в скелях».

2005 року дослідники Національної галереї Лондона, де зберігається картина, виявили під шаром фарби фрагмент ескізу. У чорновому варіанті очей Марії знаходився вище — стало зрозуміло, що спочатку геній бачив свою картину іншого.

Зараз вдалося провести більш якісне сканування 500-річного полотна, яке показало наскільки чорновий ескіз відрізняється від фінального варіанту.

Марія спочатку знаходилася лівіше, її обличчя було повернуто до немовляти, сам Ісус сидів трохи по-іншому. На ескізі видно, що в Ангела були пишніші кучері та він міцно обіймав Спасителя, хоча на малюнку олійними фарбами — просто притримує.

«Мадонна в скелях» існує у двох варіантах. Перший — більш ранній — знаходиться в Луврі. Він практично ідентичний другій копії, яку досліджували в Лондоні. Примітно, що виявлений ескіз сильно відрізняється від раннього полотна.

Писати вдруге один й той самий сюжет Леонардо да Вінчі довелося на замовлення для капели міланської церкви Сан Франческо. Між двома полотнами — різниця близько 22 років.

Можливо, художник почав імпровізувати, але передумав і повернувся до перевіреного варіанту. Або його попросив замовник.

Читайте далі, через яку хворобу да Вінчі не закінчив Мону Лізу.

 

9045

Вчені підтверджують Біблію: знайдено докази легендарного знищення Єрусалима

Археологи, що працюють на горі Сіон, знайшли свідчення жорстокого плюндрування Єрусалима. Це є першим науковим підтвердженням біблійних розповідей про руйнування й спустошення священного міста 586 року до нашої ери. Йдеться про легендарний «Вавилонський полон».

Вчені з Університету Північної Кароліни в Шарлотті розкопали на Сіоні значні шари попелу, стріли, кераміку, поламані світильники та коштовності 6 століття до нашої ери. З цих знахідок вони роблять висновок, що біблійна розповідь про руйнування Єрусалима — свята правда. Чому так? Пояснюємо:

Найбільший захват у дослідників викликала прикраса — золота сережка. Вона є першим свідченням про часи достатку Єрусалима й існування в ньому багатої еліти до знищення міста. Вчені пояснюють, що знаходження ювелірних виробів на місцях битв — це рідкість — зазвичай всі цінності забирали й переплавляли переможці.

Золота сережка, знайдена американськими археологами в Єрусалимі. Фото: Rafi Lewis / Mt. Zion Archaeological Expedition

Хоча всі об’єкти взяті окремо не можуть довести факт завоювання, та їхнє унікальне поєднання — це залізний доказ захоплення міста військами Нововавилонського царства наприкінці 6 століття до нашої ери. «Шари попелу можуть свідчити про різні речі: це можуть бути купи золи з печей, чи місця спалення сміття. Та комбінація шару попелу, змішаного з наконечниками стріл… вказує на якесь розорення і руйнування. Ніхто не залишає золоті прикраси, і ніхто не тримає наконечники стріл серед побутового сміття», — говорить американський археолог Шимон Ґібсон.

Інші пояснення, крім штурму й захоплення Єрусалима, можна відкинути ще й тому, що бойовище було всередині міста. Вченим відомо, де проходили міські мури — всі артефакти знайдено в їхніх межах.

Виявлені вістря стріл відомі як скіфські наконечники — їх активно використовували вавилоняни в 7–6 століттях до н.е. За історичними документами, єдине велике руйнування Єрусалима в цей час вчинили вавилоняни в 587–586 роках до н.е. Шматки кераміки також допомогли датувати знахідки.

Скіфський наконечник, знайдений в Єрусалимі 2019 року. Фото: Virginia Withers / Mt. Zion Archaeological Expedition

Після завоювання Єрусалима, плюндрування міста й Храму Соломона військами вавилонського царя Навуходоносора II, більшу частину еліти Давньої Юдеї погнали до Вавилона. «А решту народу, що позостався в місті, і тих, що перебігли до вавилонського царя, і решту простого люду повиганяв Невузарадан, начальник царської сторожі», — згадує 2 Книга Царів.

Однак жити цій імперії залишалося недовго — 539 року до н.е. перський цар Кир Великий захопив Вавилонію і дозволив євреям повернутися на батьківщину.

Далі дізнайтеся, ким були філістимляни — народ велетня Голіафа.

На обкладинці: Фрагмент картини «Знищення Єрусалима». Художник — Девід Робертс

16574

Брудна білизна королев та інформаційна війна. Таємниця ізабеллового кольору

Неприємний жовтаво-сірий відтінок білого справедливо асоціюється з брудною білизною. Проте непоказний колір має романтичну назву — ізабелловий. І нею він завдячує поплямованій репутації двох іспанських правительок.

«Ізабелловий» (isabelline) на позначення бляклої жовті — доволі популярне слово в багатьох мовах. Люблять його й британці, причому віддавна.

«А колір він мав ізабелловий, чия назва нагадує про химерну обітницю Ізабелли Клари Євгенії, правительки Нідерландів, під час достопам’ятної облоги Остенде», – розповідав в нотатках 1780 року про подорож Іспанією офіцер Джон Талбот Діллон.

У такій версії легенда про походження назви цього кольору набула популярності в англомовному світі, увійшовши до підручників та енциклопедій.

Що ж то була за обітниця? Тут доведеться покопирсатись у спідньому кількох королев.

Іспанський король Філіп II Габсбург, який правив в другій половині 16 століття, дуже любив свою доньку Ізабеллу — вона допомагала батькові з державними справами й доглядала хворого монарха останні роки його життя. Батько мріяв забезпечити своїй принцесі корону, хоча успадкувати трон Ізабелла не могла — король вже мав сина. Тоді він влаштував її шлюб з кузеном — сином імператора Священної Римської імперії Максиміліана II Альбрехтом VII, котрого Філіп II за кілька років до того призначив правителем Іспанських Нідерландів. Пара отримала ці землі як придане і могла передати їх дітям. Але за бунтівне володіння ще треба було повоювати.

Альбрехт VII, ерцгерцог Австрії, штатгальтер Іспанських Нідерландів та його дружина Ізабелла Клара Євгенія, інфанта Іспанії, ерцгерцогиня Австрії. Портрети невідомого художника, перша половина 17 століття

Облогу непокірного міста Остенде ерцгерцог Альбрехт розпочав у червні 1601 року. Популярна в Британії легенда стверджує, що віддана дружина пообіцяла не міняти натільної сорочки, допоки чоловік не переможе. Дарма.

Фландрійці опиралися затято, й облога Остенде увійшла до історії, як одна з найкривавіших на той час, а також найтриваліших. Взяти місто армія Альбрехта змогла лише у вересні 1604-го. Страшно уявити, наскільки пожовтіло спіднє її високості за ці 3 роки.

Правдивіша легенда

Прискіплива увага англійців до брудної білизни інфанти Ізабелли є зрозумілою — саме вона могла б стати ще однією ненависною католичкою на англійському троні. Проте розгром англійцями Непереможної Армади 1588 року не дав Філіпові II реалізувати претензії дочки на трон Англії. Але всерйоз пов’язувати не дуже приємний жовтуватий відтінок з її ім’ям  не вийде — насправді про ізабелловий колір в Європі знали набагато раніше.

Зберігся опис гардеробу англійської королеви Єлизавети І, зроблений 1600-го — за рік до початку облоги Остенде. Крім усього іншого він містив згадки про дві сукні «кольору ізабелла».

Розгадка мандрів брудної білизни у часі дуже проста — англійці в запалі антикатолицької інформаційної війни зіпсували репутацію не тій Ізабеллі. У країнах Південної Європи жовтаво-білий колір звали «ізабелловим» вже близько 100 років. Героїнею оригінальної легенди про незнімальну сорочку була найвідоміша іспанська королева Ізабелла Кастильська. Вона пообіцяла не міняти білизни, поки її чоловік Фердинанд Арагонський не завоює Гранаду.

Ізабелла I Кастильська, королева Кастилії, Арагону і Гранади. Частина картини невідомого художника, близько 1520 року

Облога цього останнього оплоту маврів в Європі почалася у квітні 1491-го. Гранада капітулювала 2 січня 1492 року. Реконкіста завершилася, а королева Ізабелла змогла поміняти білизну. Зрештою, вісім з половиною місяців — це ж не повні три роки.

Науковий підхід

Початкова легенда про жовтавий ізабелловий колір не мала аж такого скандального флеру, якого набула з роками та зміненням гігієнічних стандартів. Давала Ізабелла таку обітницю чи ні — вже й не так важливо. Ця історія грала на користь репутації королеви — демонструвала скромність та смиренність правительки, її віру в військову звитягу чоловіка, готовність страждати в ім’я поневоленої маврами країни. Крім того тогочасні іспанці дуже підозріло ставилися до побутових звичок своїх супротивників-мусульман, зокрема — до їхньої схильності до щоденного омовіння.

Втім дослідники припускають, що ізабелловий від початку взагалі не мав стосунку до будь-якої Ізабелли. Існує кілька версій походження назви кольору: від одного з варіантів означення лева арабською — izah чи від італійського zibellino — «соболь». Але репутацію двох Ізабелл наукові теорії не рятують. Брудну білизну кількасотрічної витримки так просто не відпереш.

Авторка: Ксенія Сокульська

Читайте далі про спідню білизну султанів і їхніх жінок.

2414

Червоний Big Bang. Як три євреї посварили болгарських комуністів з українськими

8 грудня 1920 року о 14:30 Бухарест здригнувся від потужного вибуху — спрацювала бомба, закладена в будівлі Сенату Румунії агентами українських комуністів. Що це була за спецоперація і чому вона навіки посварила болгарську й українську комуністичні партії, розповідає WAS.

«У момент, коли президент Сенату мав зайняти своє крісло, пролунав страшний гуркіт, від якого задвигтіли стіни, повилітали шибки у вікнах і поперекидалися столи. Присутніх охопила паніка, лунали крики і благання про допомогу; два сенатори лежали в калюжах з власної крові… десятки непритомних… охоронець не дозволяв нікому залишити приміщення». Газета Adevărul, 9 грудня 1920 року.

Жертвами стали міністр юстиції та два сенатори. Президент сенату, ще один міністр і кілька сенаторів отримали поранення. Кількість загиблих могла бути значно більшою, але до чеснот румунських сенаторів не входила пунктуальність — багато хто не прийшов на роботу вчасно.

Приміщення сенату
Уламки вибухового пристрою
Макет вибухового пристрою

Розслідування румунських правоохоронців виявило, що 7 грудня група змовників сховала за шторою біля президії Сенату саморобний вибуховий пристрій, виготовлений зі снаряду німецької гаубиці. Головною мішенню терористів був румунський поет та ультраправий політик Октавіан Ґоґа, який тоді мав виступати з трибуни, але в останній момент поступився чергою одному із сенаторів.

Організаторами теракту були три комуністи єврейського походження: Макс Гольдштейн, Саул Осіас і Леон Ліхтблау. В лютому 1921-го Ліхтблау та Гольдштейн раптом з’явилися в Харкові. У цьому не було нічого дивного: вони були співробітниками таємного Закордонного відділу ЦК КП(б)У — Закордоту. Його завданням було всіма правдами і неправдами нести комунізм сусідам УСРР. Закордот зрежисував вибух у Сенаті — сподівалися, що він стане пусковим гачком для антиурядових виступів. Але не судилося.

Макс Гольдштейн
Саул Осіас
Леон Ліхтблау

Болгарський скандал

Навесні 1921 року Закордот направив Гольдштейна до болгарської Варни. Звідти він мав таємно знову потрапити до Румунії, щоб продовжити підривну діяльність. Прибувши до Варни, Гольдштейн та два його напарники поводилися так зухвало, що їх майже одразу взяли болгарські правоохоронці. З болгарської в’язниці Гольдштейну вдалося втекти — повернувся до Одеси, звідки знову вирушив до Болгарії. Але там його вдруге заарештували, виявивши при обшуку багато грошей і вибухівки.

Звістка про те, що причетних до вибухів у Бухаресті терористів Закордот направив до Болгарії, розлютила очільника місцевої компартії. Болгарські комуністи цінували своє легальне становище та самостійність і не бажали у себе «червоних» вибухів й інших провокацій. Тому секретар Комуністичної партії Болгарії Васил Коларов особисто написав ЦК КП(б)У.

Він виступив категорично проти будь-якої активності Закордоту на болгарських теренах. Коларов пригадав секретній службі українських більшовиків деякі інші витівки диверсантів з УСРР в Румунії — підпали, напади на адміністративні будівлі, кілька терактів. Таку діяльність Коларов охрестив «весьма пакостной» для комуністичного руху Болгарії. В наступному листі він додав, що Закордот діє халатно, не дотримуючись правил конспірації, його співробітники ненадійні, а тому від їхньої непрофесійної роботи більше шкоди.

Раніше в ЦК КП(б)У були грандіозні амбіції щодо Балкан: харківські більшовики сподівалися налагодити співпрацю з багатою Комуністичною партією Болгарії і через неї впливати на весь балканський комуністичний рух. Однак різкі листи Коларова позбавили їх будь-яких шансів втілити свої мрії в життя.

Що було далі

  • У травні 1921 року за звинуваченням в організації вибуху в Сенаті було заарештовано 271 члена нещодавно створеної Комуністичної партії Румунії.
  • У листопаді 1921-го невгамовного Гольдштейна затримали на румунсько-радянському кордоні на Дністрі. У нього виявили 15 кг вибухівки. Румуни посадили «червоного» терориста до в’язниці, де він і помер 1926 року.
  • 1923 року болгарські комуністи вийшли з зони комфорту та організувавши Вересневе повстання. Його було розгромлено, 1924 року в Болгарії заборонили діяльність комуністичної партії. Того ж року в Румунії ухвалили закон Мірзеску, який запровадив кримінальну відповідальність за симпатії до компартії.

Авторка: Ольга Гісем

Читайте далі про те, як Закордот допомагав українським націоналістам.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter