32814

10 найважливіших фактів про курдів

У жовтні 2019 року Туреччина розпочала вторгнення в Рожаву — самопроголошену автономію, створену курдами 2014 року. Турки називають це антитерористичною операцією, курди — окупацією. Зараз у Рожаві йде повномасштабна війна, світова спільнота розводить руками.

Щоб зрозуміти, що відбувається, потрібно згадати хто такі курди, що таке Курдистан, і чому там регулярно спалахують конфлікти. WAS дає довідку.

1. Звідки з’явилися

Курди — етнічна група, яка проживає переважно на теренах Туреччини, Сирії, Ірану та Іраку. Найпопулярніша теорія їхнього походження говорить, що предками курдів був народ куртіїв, про який писали античні історики Полібій і Страбон. Спочатку куртії були групою різнорідних кочових племен із гірських районів Ірану. І зараз курди говорять на декількох схожих, але різних мовах. Генетичні дослідження показали, що за походженням курди близькі до вірменів, азербайджанців, грузинів і євреїв.

Нині в світі живе близько 40 мільйонів курдів — трохи менше, ніж українців. Більша частина — в Курдистані.

2. Де Курдистан?

Курдистан — етногеографічна та історична область в Південно-Західній Азії. Його територія розділена між Туреччиною, Іраном, Іраком і Сирією. Курдистан ніколи ще не був незалежним у своїх повних межах. При цьому повстання проти центральної влади тривають вже сотні років. Курдські клани повставали проти Аббасидського халіфату, перських шахів, сельджукських і османських султанів. Саме сельджуки та османці першими почали називати цю територію Курдистаном, як одну з провінцій своєї держави.

Території, населені курдами, 2019 рік. Джерело: CIA World Factbook / CC BY-SA 4.0

3. Релігійне питання

Більшість курдів — мусульмани-суніти. Але серед них є і шиїти, і християни. Окремо, на території північного Іраку проживають курди-єзиди, які сповідують єзидизм — монотеїстичну релігію, до якої не можна навернутися, не народившись єзидом. При цьому курди рідко відрізняються релігійністю.

4. Спроба державотворення

Найближче до набуття держави курди були 1920 року. Османська імперія програла Першу світову й велика частина її територій мала бути розділена. Однією з умов мирного договору було створення незалежного Курдистану під британським і французьким протекторатом. Але договір не було ратифіковано Великими національними зборами Туреччини, які через два роки скасували султанат. За підсумками Лозаннської конференції 1922–1923 років туркам залишили куди більше землі, ніж планували раніше. У тому числі — землі курдів.

Межі визнаного світовою спільнотою за Севрськом мирном договором 1920 року незалежного Курдистану. Карта: PANONIAN / CC0

5. Знову повстання

1927 року в турецькому Курдистані знову спалахнуло повстання, була утворена Араратська Курдська Республіка. Повсталі клани на чолі з Іхсаном Нурі послали прохання про допомогу в Лігу Націй і до курдів інших регіонів. Але ніякої підтримки так і не отримали. До 1930 року турки захопили та скасували республіку.

6. Дерсімська різанина

1934 року турецька влада видала новий закон про переселення курдів в інші регіони, щоб там вони змішалися з турецьким населенням. Закон набрав чинності 1937 року. Акції протесту в турецькому Курдистані переросли в чергове повстання. Цього разу турки не обмежилися простою воєнною перемогою над повстанцями, а влаштували різанину. У провінцію Дерсім увійшли 25 тисяч турецьких солдатів. За два роки погромів було вбито, за різними даними, від 14 тисяч до 70 тисяч курдів.

2011 року тоді ще прем’єр-міністр Туреччини Реджеп Ердоган намагався перепросити за різанину в Дерсімі. Дивно вийшло. На думку Ердогана, 1937 року турки «хотіли провчити» вірмен, які нібито захопили торгівлю в провінції. А курди просто попалися під руку. При цьому деякі курди-мусульмани брали участь у геноциді вірмен, що почався 1915 року.

Турецькі солдати на фоні курдських жінок і дітей в турецькій провінції Дерсім, 1938 рік. Джерело: Dersim Zaza Platformu / Wikimedia Commons

7. Робоча партія Курдистану

У другій половині 20 століття однією з найвпливовіших курдських організацій стала Partiya Karkerên Kurdistan — політична сила на базі соціалізму і курдського націоналізму. 1978 року РПК приступила як до політичної боротьби за створення курдської держави, так і до збройної — з допомогою Народних сил оборони (НСО). Туреччина вважає РПК терористичною організацією, а засновник партії Абдулла Оджалан вже 20 років відбуває довічне ув’язнення в турецькій в’язниці.

Жінка з військового крила Робітничої партії Курдистану на святі Новруз у горах Каміль на північному заході Іраку (на території Іракського Курдистану), 2014 рік. Фото: BijiKurdistan / Flickr / CC BY 2.0

7. Сирійський Курдистан

2011 року почалася громадянська війна в Сирії. Країну поділили кілька гравців: урядові війська Башара Асада, ісламістські угруповання, представники поміркованої опозиції Асаду та курди. 2012 року була утворена Вища курдська рада та її Загони народної самооборони, які взяли під контроль території на північному сході Сирії та проголосили там автономію. На цій території проживають не тільки курди, але й араби, туркмени, ассирійці, вірмени та навіть чеченці. Основою політичної системи Рожави є народні збори, в складі яких мають бути представники всіх народів, що проживають на території.

8. Проти ісламістів

2014 року в сирійську війну вступили США. Головними їхнім союзниками в регіоні стали курдські Загони народної самооборони, які отримували від Штатів матеріальну допомогу й проводили з ними спільні операції проти бойовиків «Ісламської держави». До кінця 2017 року ісламісти втратили 90 % своїх територій в Сирії та Іраку. 17 жовтня 2017 року Загони народної самооборони відбили в ІД велике місто Ракку.

Курдський боєць із Загонів народної самооборони — збройного формування Вищої курдської ради. Фото: Kurdishstruggle / Flickr / CC BY 2.0

9. Проти Туреччини

2018 року Туреччина оголосила про початок операції «Оливкова гілка», фактично, вступивши в конфлікт з курдами. До кінця березня турецькі війська витіснили Загони народної самооборони з району Афрін. Але просуванню турків заважала присутність американських військ у регіоні. Цілий рік між США й Туреччиною йшли переговори, в рамках яких війська країн влаштовували спільні патрулювання і домовлялися про створення демілітаризованої зони. На початку жовтня 2019 року Дональд Трамп ухвалив рішення вивести війська з Рожави, і Туреччина продовжила наступ на курдів.

Бійці Вільної сирійської армії і турецький танк на горі Барсав мухафаз Алеппо на півночі Сирії, 29 січня 2018 року. Джерело: Qasioun News Agency

10. Що зараз?

За дев’ять днів війни турки просунулися на 30–35 км вглиб курдської території. Зараз йдуть бої за місто Сереканіє. За даними «Сирійського центру моніторингу за дотриманням прав людини», курдські Загони народної самооборони втратили близько 190 чоловік, турки — близько 170. Рожаву вже покинуло близько 300 тисяч мирного населення. Курди звинувачують Туреччину в тому, що вони випускають із таборів бойовиків ІД, які знову формують загони та беруться за зброю.

Читайте далі, як Хмельницький шукав союзу з яничарською хунтою.

Фото на обкладинці: Kurdishstruggle / Flickr / CC BY 2.0

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter