27

20 жовтня 1982 року московський «Спартак» грав з голландським «Гарлемом» в 1/16 розіграшу Кубка УЄФА. Матч проходив на стадіоні імені Леніна, нинішніх «Лужниках». Уже стояв мороз -10°, випав сніг.

Для 16 тисяч уболівальників дирекція стадіону відкрила два сектори з чотирьох — «А» і «С». Дві третини людей обрали ближчий до метро «С». Сидіння промерзли. Грілися алкоголем, кидали в міліціонерів сніжки і пляшки.

На 16-й хвилині «Спартак» забив гол, потім гострих моментів не було. У фіналі матчу вболівальники почали розходитися. Основна маса пішла на сходи №1, аби швидше потрапити до теплого вестибюлю метро. Внизу на сходах хтось спіткнувся. Тих, хто намагався допомогти, валив натовп.

Тиск зростав. У людей йшла кров з носа, деякі непритомніли. Натиску не витримали навіть перила сходів — металеві прути в палець завтовшки відлетіли у бік. Люди падали на бетонну підлогу, їх притискали згори. Один хлопець зачепився ногою за уламки перил і повис донизу головою. Нога зламалася, але йому пощастило — вижив.

За 20 секунд до свистка «Спартак» забив другий гол. Частина глядачів повернулася на трибуни.

Число жертв Радянський Союз замовчував сім років. Тільки в 1989-му стало відомо, що на «Лужниках» загинули 66 людей. Це одна з найсмертоносніших подій в історії футболу.

Всі історії (167)