15348

Міф про мухомор спростовано. Що насправді вживали берсерки перед боєм?

Берсерки — легендарні воїни з давньогерманскої та давньоскандинавскої історії, які впадали в бойове шаленство та рубали всіх направо й наліво. Про них є згадки в ісландських сагах та навіть давньоримських джерелах.

«…І його воїни кидалися в бій без кольчуги, ярилися, як скажені собаки чи вовки, кусали свої щити, і були сильними, неначе ведмеді чи бики. Вони вбивали людей, і ні вогонь, ні залізо не завдавали їм шкоди. Такі воїни називалися берсерками», — писав Сноррі Стурлусон у «Сазі про інглінгів».

Джерела містять згадки десятків берсерків, як їх доблесті, так і безглуздої жорстокості. У мирний час, якщо вірити Стурлусону, вони часто ставали розбійниками, тому що займатися скотарством або ремеслами були нездатні. При цьому в деталях нам про берсерків відомо не так вже й багато. Досі точно невідомо, чи ходили вони в бій голими, в шкурах або просто без кольчуги. Неясна й природа їхнього шаленства, в сагах про це ані слова, натякали на магію.

У данську, норвезьку та шведську мови термін berserkr, судячи з усього, прийшов з ісландської, і раніше 14 століття не зустрічається. Можливі переклади — «ведмежа шкура», «без сорочки/захисту». В ісландських текстах це слово фіксується тільки з 13 століття, коли епоха вікінгів вже давно скінчилася. У більш ранніх текстах, таких як «Морський бій при Хаврсфйорді» норвезького скальда Торб’єрна Хорнклові фігурують лише якісь воїни у вовчих шкурах, які несуть закривавлені щити й гарчать.

Відсутність перевіреної інформації про берсерків породила чимало міфів, які насправді нічим не підтверджені. Знаменитий відвар із мухоморів, який нібито пили воїни в шкурах, щоб увійти в змінений стан свідомості — не факт, а припущення, що з’явилося вже близько 16 століття. Сучасні дослідники висловлюють припущення, що це могли бути не мухомори, а рослина блекота чорна. Journal of Ethnopharmacology опублікував дослідження, згідно з яким результат впливу блекоти на організм людини куди більш схожий на «поведінку берсерка», ніж ефект від мухоморів. Попри те, що в народній європейській медицині блекоту застосовували як знеболювальне, вона дуже токсична. Рослинні алкалоїди атропін і скополамін викликають у людини марення, агресію, порушення зору і притупляють біль. Автори дослідження вважають, що саме тому берсерки були небезпечні навіть для своїх союзників — під дією блекоти вони просто не розрізняли облич. У той час, як мухомор викликає марення, галюцинації та сплутаність свідомості, але не обов’язково агресію.

Блекота чорна. Ботанічна ілюстрація з книги Köhler's Medizinal-Pflanzen, 1887

Не виключено, що частина скандинавських воїнів, які відрізнялися люттю, дійсно вживали блекоту. Вона росте по всій Європі, добути її було просто. Можливо, це робилося для того, щоб залякати ворога перед битвою. Вид берсерків, які ревуть виконують дивні нервові танці, міг сильно налякати непідготовленого глядача. Вживання наркотичних речовин також могло носити й ритуальний характер. Наприклад, ісландський судебник Сірий гусак» 12 століття містить пряму заборону на «поведінку берсерка», яку віднесено до розряду заборонених християнською церквою язичницьких практик.

Читайте далі про бойову слов’янку серед вікінгів.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter