Приголомшливе відкриття: без сала не було б Стоунхенджу

Стоунхендж було збудовано 4,5 тисячі років тому — стародавні мешканці Британії звезли з усього острова гігантські долеритові брили й встановили їх концентричними колами. Сучасній науці було достеменно невідомо, як саме це можна було зробити з технологіями кам’яної доби, — шматки скель необхідно було тягнути понад 300 км. Однак тепер дослідники вважають, що наблизилися до розгадки таємниці будівництва мегалітичної споруди — допомогли рештки давнього сала.

Ще раніше на розкопках поблизу Стоунхенджу було знайдено велику кількість уламків кераміки зі слідами свинячого жиру на них. Вчені вважали, що це свідчення ритуального бенкетування чи просто залишки припасів для годування робітників, що будували споруду. Однак археологиня з Університету Ньюкасла Лайза-Марі Шилліто запропонувала інший підхід.

«Мене зацікавив винятковий рівень збереження та велика кількість ліпідів — жирових залишків — на поверхні гончарних виробів», — розповідає професорка Шилліто. Вона хотіла зрозуміти, чому стільки свинячого жиру знаходять в глечиках, якщо свиней смажили на рожні цілими, а не рубали на шматки, як було б зручніше у випадку приготування в глечиках.

Кількість свинячого жиру на кераміці біля Стоунхенджу справді вражає — в середньому його в 7 разів більше, ніж зазвичай знаходять на стародавніх гончарних виробах. Дослідниця припускає, що смалець міг використовуватися як мастило при транспортуванні гігантських будівельних блоків.

Вже давно більшість вчених погоджуються, що 2-тонні брили довжиною до 8 м будівельники Стоунхенджу пересували за допомогою дерев’яних саней, колод і мотузок. Гіпотеза Шилліто лише підтверджує цю теорію — жир справді могли використовувати для змащування інженерних пристроїв кам’яної доби.

Однак дослідниця не збирається стверджувати, що стародавні трударі при цьому не вживали благословенний продукт в їжу. «Виробництво мастила із сала не мало заважати людям насолоджуватися свинячими продуктами. Це могло бути частиною однієї картини — багатофункціональний продукт та багатоцільова діяльність, що включає як харчові, так і непродовольчі потреби», — відзначає Шилліто.

Далі читайте про роль жиру в меню простолюдинів Середньовіччя.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter