Без штурму аеропортів: знакові битви війни за незалежність США

4 липня 2019 року американський президент Дональд Трамп у святковій промові до Дня Незалежності США сказав дуже дивну фразу:

«У червні 1775 року Континентальний конгрес створив об’єднану армію з революційних сил. Континентальна армія пережила важку зиму в Веллі-Фордж, прославилась на водах Делавера і здобула перемогу над Корнуоллісом у Йорктауні. Наша армія контролювала повітря, утримувала фортеці, брала штурмом аеропорти, робила все, що було потрібно».

Які саме аеропорти брала американська армія до 1783 року, коли брати Монгольф’є випробували свій перший аеростат, Трамп не уточнив. За неуважність президента осміяли у Твіттері. Але крім безглуздої заяви, Трамп також згадав три знакові події з історії 8-річної війни британських колоній Америки за свою незалежність. Їх повинен знати кожен американець, як українець битву під Жовтими водами.

Переправа через Делавер

До вересня 1776 року британці окупували Нью-Йорк і просувалися далі по Род-Айленду і Нью-Джерсі. Майбутній перший президент США, генерал Джордж Вашингтон відвів свої війська в зимовий табір за річкою Делавер. Положення американців було злиденним — припаси швидко закінчувалися, моральний дух солдатів сильно впав, багато хто вмирав від обмороження, почастішали випадки дезертирства. Британцям навіть не потрібно було атакувати табір повстанців, за зиму армія сама б розклалася до небоєздатного стану.

Аби розігнати цю смуту, генерал Вашингтон зважився на ризиковані маневри. У різдвяну ніч з 25 на 26 грудня колона американців перейшла річку Делавер по кризі та завдала раптового удару по ворогу в Трентоні. Захоплений зненацька загін полковника Йоганна Релла був розбитий, а Вашингтон, захопивши фураж і полонених, відступив в сторону Пенсильванії.

На початку наступного року вирішили повторити маневр. 2 січня військо Вашингтона ще раз форсувало Делавер, знову дало прикурити британцям в Трентоні, а потім добило їх в битві біля Принстона. Ці поразки не були нищівними для британської армії, втрати були не так вже й великі, постраждали в основному гессенські найманці з Німеччини. Але символічне значення успішних маневрів Вашингтона виявилося куди важливіше.

Вашингтон переправляється через Делавер. Картина Емануеля Лойце, 1851 рік. Джерело: Metropolitan Museum of Art

Важка зима в Веллі-Фордж

Попри успішні дії Вашингтона, велику перемогу під Саратогою 17 жовтня 1777 року і вступ у війну Франції на стороні американців, зима 1777–1778 років виявилася для повстанців вкрай важкою. Британці зимували з комфортом у Філадельфії, а американцям довелося стати табором в 30 кілометрах у незатишній долині Веллі-Фордж. І знов почалося — обмороження, хвороби, дезертирство. Хоч Вашингтону та іншим офіцерам Континентальної армії вдалося зберегти бойовий дух, військо все одно втратило до чверті свого особового складу — близько 2500 людей.

Але час і небажання воювати взимку працювали проти британців. Французький корпус віце-адмірала Шарля д ‘Естена націлився на Нью-Йорк, тому їм довелося відвести частину військ з Філадельфії. Хоч французи й відклали сміливий план до кращих часів, Вашингтон слідував за британською армією по п’ятах і виснажував її несподіваними атаками. Якщо на початку війни будь-яка нічия була вигідніше британцям, то тепер все стало навпаки.

Вашингтон і Лафаєт у Веллі-Фордж, картина Джона Уорда Дансмор. Джерело: Library of Congress

Облога Йорктауна

Одна з ключових битв Війни за незалежність США. Розгром британської армії лорда Чарльза Корнуолліса об’єднаним франко-американським військом остаточно переконав британський уряд у необхідності переговорів. До жовтня 1781 року армія Корнуолліса була притиснута до моря в Йорктауні в провінції Вігрінія, і не мала надії на прорив. Але і їх противникам довелося б атакувати укріплені редути британців з великими втратами. Та й поки море було вільним, Корнуолліс міг отримувати припаси й підкріплення. Облога Йорктауна загрожувала затягнутися.

На допомогу прийшов флот французького контр-адмірала Франсуа-Жозефа-Поля де Грасса, який в ході Чесапікської битва не дав британському флоту контр-адмірала Томаса Грейвза прийти на допомогу Йорктауну. Тепер Корнуолліс був заблокований не тільки з суші, але й з моря. 19 жовтня 1781 року британці капітулювали, не витримавши постійних атак і артилерійських обстрілів.

Капітуляція Корнуолліса, картина Джона Трамбулла. Джерело: HISTORIC ROTUNDA PAINTINGS /aoc.gov

Нищівна поразка і полон тисяч британських солдатів змусили парламент відправити у відставку уряд консерваторів, яких змінили ліберали-віги, що сіли з американцями за стіл переговорів. Переговори закінчилися 3 вересня 1783, Велика Британія все-таки визнала незалежність США.

Читайте далі про найбільш криворукого бандита Дикого Заходу.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter