Війна без війни: як британці пустили на дно французький флот

3 липня 1940 ударна група кораблів Великої Британії напала на флот Франції, який мирно стояв на своїй базі в Алжирі. Втрати французів склали 1,5 тисячі людей і 8 кораблів. Навіщо британцям знадобилося топити вчорашніх союзників, разом із якими вони пережили жахи Дюнкерка? Все просто — після капітуляції дружній флот стає потенційно ворожим.

Міністр закордонних справ Франції Поль Бодуен заявив після інциденту: «Напад на наш флот — це одне, а війна — зовсім інше». Війну ніхто оголошувати не збирався.

22 червня 1940 року в Комп’єнському лісі Франція підписала капітуляцію — її військові дії проти Німеччини принипились. З такої нагоди німці пригнали з музею той самий штабний вагон, в якому самі капітулювали 1918-го. Франція була розділена на дві частини: північ і атлантичне узбережжя контролював Райх, а центр і південь — Вішистська Франція.

Британці відступили на острови з Дюнкерка, втративши практично все важке озброєння і танки. Очікувану висадку німців готувалася зустрічати «Армія Татка» (Dad’s Army) — погано озброєне 1,5-мільйонне ополчення добровольців, непридатних для нормальної військової служби.

Адміралтейство й особисто Черчілля на цьому тлі особливо турбував французький військовий флот, який міг потрапити до рук держав Осі. Розкидані від Північної Африки до Карибського моря кораблі, згідно з Комп’єнською угодою, мали прибути до італійських і німецьких портів, здатися і демонтувати озброєння. 4 лінійні кораблі, авіаносець «Беарн», півтора десятка підводних човнів, крейсери, авіація — це була значна сила, здатна підірвати домінування Великої Британії на морі.

Літаки на борту авіаносця «Арк-Ройял», 1941 рік. Джерело: Wikimedia Commons

Операція з усунення цієї загрози отримала назву «Катапульта». На початку липня 1940 року британська ескадра адмірала Джеймса Соммервілля підійшла до берегів Алжиру. 3 липня вона заблокувала своїх учорашніх союзників на рейді французької бази Мерс-ель-Кебір. Один з найбільш боєздатних кораблів Королівського флоту — лінійний крейсер «Худ», пара лінкорів часів Першої світової («Резолюшн» і «Веліант») і ударна авіагрупа в складі 48 літаків на авіаносці «Арк Ройял». Все це — під прикриттям легких крейсерів і есмінців.

Французам викотили ультиматум: відкриття вогню або негайна здача, перехід до британських портів із неповною командою і спільні бойові дії проти Німеччини. Французький адмірал Марсель-Брюно Жансуль запевняв британців, що вірні клятві французькі моряки, якщо треба, потоплять військові судна, але не віддадуть їх німцям. Однак він відкидав будь-яку можливість переходу під англійське командування. Переговори зайшли у глухий кут. Британці поставили міни на виході з порту, французи почали розтоплювати котли.

О 16:46 лінкори Великої Британії відкрили вогонь головним калібром — 381-міліметрові снаряди почали лягати на рейді, з повітря їх коригувала авіація. Кораблі французів були пришвартовані носом до хвилелому з каменів у вкрай незручному положенні — вони могли відповідати тільки кормовими снарядами й виходити у фарватер по одному.

Першим важкі попадання отримав «Дюнкерк» — йому прошило машинне відділення, котли і позбавило подачі енергії на башти. «Бретань» вибухнув після серії попадань — 200-метровий факел вогню було видно на десятки кілометрів. «Прованс» викинувся на берег, прийнявши тонни води. «Страсбург», що вийшов під прикриттям диму, гнали десятки миль, атакуючи торпедоносцями, — він притулився до узбережжя і французьких фортів, дивом ухиляючись від торпед.

У підсумку 1 297 французів загинуло, 350 було поранено. 1 лінкор пішов під воду, 2 вийшли з ладу. Втрати британців були непорівнянні: загинуло 2 пілоти, 6 літаків було збито.

Французький лінкор «Страсбург» під вогнем в Мерс-ель-Кебір. Джерело: Jacques Mulard / Phototèque personnelle de l'auteur / CC BY-SA 3.0

Англо-французькі зіткнення продовжилися серією торпедних атак і диверсій. У вересні сталася ще одна велика битва в Дакарі. Цього разу перемога дісталася французам. Один з лінкорів британців отримав торпеду, інший був жорстоко пошарпаний береговою артилерією французів, 2 крейсери отримали пошкодження. Французи втратили лише 2 субмарини. Не допомогло навіть те, що з англійцями були союзники з Вільної Франції генерала Шарля де Голля.

На суші Велика Британія без оголошення війни воювала з вішистською Францією ще в червні-липні 1941 року. Британці були незадоволені тим, що вішисти дозволяють нацистам використовувати свої аеродроми і вирішили припинити це. Тоді в Сирії зіткнулися дві 35-тисячні групи військ. Перемогли британці. За різними даними, загинули 6,5–9 тисяч французів. Війна не була оголошена навіть коли британці, побоюючись співпраці режиму Віші з Японією в Індійському океані, напали на Мадагаскар — колонію Франції. 5 травня 1942 року союзники висадилися на острів. Під час операції «Броненосець» їм довелося битися на суші та на морі з французами, яким допомагали японські підводні човни.

Коли наприкінці 1942 року німці спробували захопити французькі військові судна в Тулоні, вірні присязі французи вирішили пустити свій флот на дно, щоб він не дістався «фріцам». Затопити вдалося 77 з 164 кораблів, включно з 3 лінкорами і 7 крейсерами. Така самовідданість французів виставила британську операцію «Катапульта» не в кращому світлі. Але 1940-го англійці мали всі підстави побоюватися здачі кораблів нацистам — ситуація вимагала найрішучіших заходів.

ДАЛІ ЧИТАЙТЕ ПРО МОРСЬКУ КАТАСТРОФУ, СТРАШНІШУ ТИТАНІКА.

На обкладинці: фото палаючого французького крейсера «Моґадор», 3 липня 1940 року

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter