86521

Брудна білизна королев та інформаційна війна. Таємниця ізабеллового кольору

Неприємний жовтаво-сірий відтінок білого справедливо асоціюється з брудною білизною. Проте непоказний колір має романтичну назву — ізабелловий. І нею він завдячує поплямованій репутації двох іспанських правительок.

«Ізабелловий» (isabelline) на позначення бляклої жовті — доволі популярне слово в багатьох мовах. Люблять його й британці, причому віддавна.

«А колір він мав ізабелловий, чия назва нагадує про химерну обітницю Ізабелли Клари Євгенії, правительки Нідерландів, під час достопам’ятної облоги Остенде», – розповідав в нотатках 1780 року про подорож Іспанією офіцер Джон Талбот Діллон.

У такій версії легенда про походження назви цього кольору набула популярності в англомовному світі, увійшовши до підручників та енциклопедій.

Що ж то була за обітниця? Тут доведеться покопирсатись у спідньому кількох королев.

Іспанський король Філіп II Габсбург, який правив в другій половині 16 століття, дуже любив свою доньку Ізабеллу — вона допомагала батькові з державними справами й доглядала хворого монарха останні роки його життя. Батько мріяв забезпечити своїй принцесі корону, хоча успадкувати трон Ізабелла не могла — король вже мав сина. Тоді він влаштував її шлюб з кузеном — сином імператора Священної Римської імперії Максиміліана II Альбрехтом VII, котрого Філіп II за кілька років до того призначив правителем Іспанських Нідерландів. Пара отримала ці землі як придане і могла передати їх дітям. Але за бунтівне володіння ще треба було повоювати.

Альбрехт VII, ерцгерцог Австрії, штатгальтер Іспанських Нідерландів та його дружина Ізабелла Клара Євгенія, інфанта Іспанії, ерцгерцогиня Австрії. Портрети невідомого художника, перша половина 17 століття

Облогу непокірного міста Остенде ерцгерцог Альбрехт розпочав у червні 1601 року. Популярна в Британії легенда стверджує, що віддана дружина пообіцяла не міняти натільної сорочки, допоки чоловік не переможе. Дарма.

Фландрійці опиралися затято, й облога Остенде увійшла до історії, як одна з найкривавіших на той час, а також найтриваліших. Взяти місто армія Альбрехта змогла лише у вересні 1604-го. Страшно уявити, наскільки пожовтіло спіднє її високості за ці 3 роки.

Правдивіша легенда

Прискіплива увага англійців до брудної білизни інфанти Ізабелли є зрозумілою — саме вона могла б стати ще однією ненависною католичкою на англійському троні. Проте розгром англійцями Непереможної Армади 1588 року не дав Філіпові II реалізувати претензії дочки на трон Англії. Але всерйоз пов’язувати не дуже приємний жовтуватий відтінок з її ім’ям  не вийде — насправді про ізабелловий колір в Європі знали набагато раніше.

Зберігся опис гардеробу англійської королеви Єлизавети І, зроблений 1600-го — за рік до початку облоги Остенде. Крім усього іншого він містив згадки про дві сукні «кольору ізабелла».

Розгадка мандрів брудної білизни у часі дуже проста — англійці в запалі антикатолицької інформаційної війни зіпсували репутацію не тій Ізабеллі. У країнах Південної Європи жовтаво-білий колір звали «ізабелловим» вже близько 100 років. Героїнею оригінальної легенди про незнімальну сорочку була найвідоміша іспанська королева Ізабелла Кастильська. Вона пообіцяла не міняти білизни, поки її чоловік Фердинанд Арагонський не завоює Гранаду.

Ізабелла I Кастильська, королева Кастилії, Арагону і Гранади. Частина картини невідомого художника, близько 1520 року

Облога цього останнього оплоту маврів в Європі почалася у квітні 1491-го. Гранада капітулювала 2 січня 1492 року. Реконкіста завершилася, а королева Ізабелла змогла поміняти білизну. Зрештою, вісім з половиною місяців — це ж не повні три роки.

Науковий підхід

Початкова легенда про жовтавий ізабелловий колір не мала аж такого скандального флеру, якого набула з роками та зміненням гігієнічних стандартів. Давала Ізабелла таку обітницю чи ні — вже й не так важливо. Ця історія грала на користь репутації королеви — демонструвала скромність та смиренність правительки, її віру в військову звитягу чоловіка, готовність страждати в ім’я поневоленої маврами країни. Крім того тогочасні іспанці дуже підозріло ставилися до побутових звичок своїх супротивників-мусульман, зокрема — до їхньої схильності до щоденного омовіння.

Втім дослідники припускають, що ізабелловий від початку взагалі не мав стосунку до будь-якої Ізабелли. Існує кілька версій походження назви кольору: від одного з варіантів означення лева арабською — izah чи від італійського zibellino — «соболь». Але репутацію двох Ізабелл наукові теорії не рятують. Брудну білизну кількасотрічної витримки так просто не відпереш.

Авторка: Ксенія Сокульська

Читайте далі про спідню білизну султанів і їхніх жінок.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter