Дебати в Сенаті: останнє слово за коханкою Цезаря
У грудні 63 року до нашої ери в Римі зірвалася змова колишнього кандидата в консули Катіліни проти чинного консула Марка Тулія Цицерона. Сам бунтівний патрицій вчасно втік з Риму і збирав війська для збройного виступу, а Сенату належало судити його п’ятьох соратників. Їх визнали винними, залишалося тільки вибрати покарання — страта або вигнання.
Консул і великий оратор Цицерон виступав за страту, але запропонував висловитися всім охочим. У жовтні того ж року, коли Сенату стало відомо про змову, консулам надали senatus consultum ultimum — надзвичайні, майже диктаторські повноваження, на час боротьби зі змовниками. Патриції почали сперечатися.
Слово взяв Гай Юлій Цезар, тоді ще молодий сенатор, і вказав на правову колізію. Попри надзвичайні повноваження консула, «закон Гая Гракха» прямо забороняв страчувати римських громадян без рішення народних зборів.
Почалася бурхлива дискусія про те, чи можна вважати змовників громадянами, враховуючи їхню зраду. Цезар закликав до милосердя і слідування букві закону. Поступово сенатори почали схилятися не до страти, а до довічного ув’язнення заарештованих в різних кінцях країни.
Останнім виступив філософ-стоїк і політичний опонент Цезаря Катон Молодший. Він виголосив запальну патріотичну промову і нагадав про те, що страта зрадників Риму — це звичаї предків. Більш того, Катон перейшов на особистості, прямо звинувативши Цезаря в підтримці змовників. Плутарх у своїх «Порівняльних життєписах» свідчить, що під час його промови Цезарю раптово подали записку у вигляді маленької таблички. Побачивши це, Катон припустив, що його опонентові пишуть змовники, і зажадав прочитати записку вголос. Цезар мовчки простягнув Катонові табличку.
Але виявилося, що записка була зовсім не від змовників. Це був любовний лист, який написала Цезарю сестра Катона Сервілія, повний пікантних подробиць їх інтимних зустрічей. Катонові довелося зачитати частину цього листа перед усім Сенатом. На жаль, Плутарх вважав зміст записки безсоромним і не переказав його.
«Тримай, п’янчуго», — видавив з себе ображений Катон і кинув табличку Цезарю.
Що було далі:
- Випадок із запискою всіх потішив, але не допоміг Цезарю відстояти позицію. Більшість сенаторів підтримали Катона, і змовників в той же день стратили.
- Змовник Катіліна і його прихильники були вбиті в битві при Пісторії в січні 62 року до н. е.
- Страта римських громадян без суду відгукнулася Цицерону через три роки. Його противники в Сенаті домоглися прийняття закону, який прямо називав його дії злочином. Цицерон відправився на заслання, все його майно спалили. 57 року до н. е. він знову повернувся до Риму, але колишній політичний вплив так собі й не повернув.
- Романтичні зустрічі Сервілії та Цезаря припинилися в приблизно 40-х роках до нашої ери, після чого матрона взяла участь змові проти колишнього коханця. Її син Брут був серед вбивць Цезаря.