Дія діетилового ефіру

16 жовтня 1846 року американець Едвард Еббот присмоктався до інгалятора і кілька разів глибоко вдихнув. Стало добре, він відключився.

За місяць до цього доктор Вільям Мортон успішно випробував дію діетилового ефіру під час видалення зуба. Тепер на очах колег в анатомічному театрі Мортон анестезував 21-річного Едварда Еббота. Хірург вирізав йому підщелепну пухлину. Коли пацієнт опритомнів, він сказав: «Здається, мені подряпали шию».

Медицина зробила величезний стрибок уперед. Вже за місяць у Шотландії провели ампутацію ноги з використанням ефіру. Почалися пошуки інших анестетиків і боротьба за патенти.

Не радів один лише стоматолог Хорас Веллс, учитель Мортона. За рік до успіху свого учня він намагався приспати пацієнта оксидом азоту, але не розрахував дозу, і той прокинувся посеред операції.

Осміяний колегами Веллс став вживати ефір як наркотик. У січні 1848 року в психозі він вилив сірчану кислоту на двох повій і за кілька днів наклав на себе руки у в’язниці. Веллс перерізав собі стегнову артерію бритвою, попередньо вдихнувши хлороформ.


Фото: Southworth & Hawes, ca. 1850 / Library of Congress

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter