3041

Знаменита п’ятірка: фемінітивна війна здорового глузду

Чи можна вважати жінку людиною? Це не початок нудного сексистського маніфесту, а питання, що постало перед Верховним судом Канади менше століття тому. Судді думали пів року й відповіли «ні». Але жінки й здоровий глузд все-таки перемогли.

27 серпня 1927 року до Верховного суду Канади було подано петицію головним питанням якої було: «Чи слово “особистості” в розділі 24 Акту про Британську Північну Америку 1867 року включає осіб жіночої статі?».

Суть питання була в тому, чи можуть жінки призначатися до Сенату Канади. В самому розділі 24 говориться таке: «Генерал-губернатор час від часу, в ім’я Королеви… збирає до Сенату кваліфікованих особистостей; і, відповідно до положень цього закону, кожна викликана особа стає членом Сенату та сенатором».

Рішення суддів оприлюднили 24 квітня 1927 року. Воно було одноголосним: жінки не є «особистостями» («людьми») в контексті цього закону. Останній рядок дивовижного присуду був таким:

«В сенсі “Чи жінки можуть призначатися до Сенату Канади?” відповідь на питання є негативною».

Питали п’ять суфражисток із провінції Альберта: Емілі Мерфі, Ірен Парлбі, Неллі Маккланг, Луїза Маккінні, Генрієтта Едвардс. На цьому «Знаменита п’ятірка» не збиралася зупинятися — жінки подали апеляцію до Судового комітету Таємної ради Великої Британії.

Рішення вищої на той час судової інстанції Канади було готове 18 жовтня 1929 року. В ньому йшлося, що «кваліфіковані особистості» можна трактувати ширше, включаючи жінок. Лорд-канцлер Англії віконт Санкі від імені Комітету зазначив:

«Виключення жінок з усіх державних посад — пережиток днів, більш варварських, ніж наші. /…/ Для тих, хто запитує, чому слово “особистість” має включати жінок, очевидна відповідь — а чому ні».

Ця битва за здоровий глузд стала відома як «Справа особистостей». Вже через кілька місяців, 15 лютого 1930 року, до Сенату було призначено першу в історії жінку, Кейрін Вілсон. Звісно, до того часу Сенат, членів якого призначає генерал-губернатор за поданням прем’єрміністра, вже не грав великої ролі в політиці — першість була за виборною Палатою громад. Однак «Справа особистостей» була важливою віхою на шляху досягнення рівноправ’я двох статей — вона підтвердила право жінок займати будь-яку політичну посаду.

Далі читайте 10 аргументів 1888 року, чому жінки мають отримати право голосу.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter