7769

Гази! Як ворогів почали душити хімією

22 квітня 1915 вперше в історії було використано хімічну зброю летальної дії. Мальовнича місцевість навколо містечка Іпр на північному заході Бельгії стала ареною жорстоких боїв Першої світової війни . Тут вбили півмільйона солдат і двічі застосували газ: хлор і гірчичну суміш.

Навесні 1915 німці запланували провести першу атаку за допомогою хлору — побічного продукту виробництва фарби на заводах концерну BASF. Для цього реквізували близько 3 тисячі балонів, ще стільки ж виготовили.

Циліндри з вентилями закопували в спеціальних вузьких окопах, виводячи назовні шланги з розтрубами. Щоб наповнити ці ємності, знадобилося 168 тонн хлору. Військових консультував нобелівський лауреат з хімії Фріц Габер.

Фріц Габер — німецький хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії. Фото: Institut der ETH Zürich / CC BY-SA 4.0

20 квітня розпочалася артилерійська підготовка, яка знесла будівлі в Іпрі до фундаментів. До 17:00 22 квітня німецькі гармати загнали канадців і Алжирську французьку дивізію в бліндажі, воронки, укриття. Потім хлор, що стелився по землі тягучою зеленувато-жовтою хмарою, заповнив низини і ями.

Симптоми ураження: печіння очей і легенів при вдиху, блювотні спазми, кашель. Люди почали задихатися, непритомніти, кидаючи зброю в паніці. Алжирська дивізія побігла в тил, залишивши на полі бою артилерію.

Зате канадці, попри важкі втрати, втрималися. Їх гармати прямою наводкою вдарили по противнику, який наступав ланцюгами з примкнутими багнетами. Це не дало обвалитися всій лінії оборони.

Газ уразив 15 тисяч французьких і канадських солдатів. 33% загинули на місці, задихнувшись або захлинувшись блювотою.

Німці теж потрапили під дію отруйних речовин: їх просочені сульфітним розчином маски з пачосів льону недостатньо добре захищали від хлору. Смертельних втрат вони уникли, але скупчення газу в заражених низинах палили очі та заважали вести прицільний вогонь.

Через слабку навченість хімічних батальйонів німців десь газ не розсіявся, десь був пущений несинхронно. До того ж, солдати, наступаючи, боялися своєї нової зброї. Все це дало час Антанті перекинути підкріплення, і не дати німцям розвинути тактичний успіх.

Канадський 10-й батальйон під час газової атаки 22 квітня 1915 року. Джерело: The people's war book; history, cyclopaedia and chronology of the great world war, 1919 / Library of Congress

Експерименти з бойовими газами продовжаться, і до кінця війни від них загинуть 90 тисяч бійців по обидва боки фронту. Розпочнуться перегони хімічних озброєнь: з’являться газові снаряди й гранати, протигази для людей, собак і коней. Системою захисту від хлору та іприту оснастять навіть переносні армійські голубники.

В тилу будуть масово будувати газосховища, вчити школярів використовувати протигази та змивати продукти розпаду спеціальними серветками. Смерть, народжена з технічного процесу, буде приборкана цим же прогресом, а бойові гази заборонять Женевським протоколом від 1925 року.

Читайте далі, як вибухівка під час Першої світової змінювала географію.

На обкладинці: газова атака 22 квітня 1915 року біля міста Іпр на картині Вільяма Робертса, 1918 рік. Джерело: National Gallery of Canada

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter