6944

Хомейні, шах і 66 заручників: як посварилися Іран і США

16 січня 1979 року шах Ірану Мохаммед Реза Пехлеві втік з Тегерана разом із сім’єю. Вся країна була охоплена страйками, урядові війська не могли тримати ситуацію під контролем. Вранці 1 лютого в Іран прилетів аятола Хомейні та за десять днів взяв владу в свої руки. Ісламська революція відбулася.

Іран йде своїм шляхом

Шах Пехлеві спочатку вилетів до Єгипту, звідки з діагнозом «лімфома» через Марокко і Мексику прибув в Нью-Йорк. Ще до своєї втечі з країни він просив Сполучені Штати втрутитися в ситуацію і навіть ввести війська. У хід пішла дезінформація, що хомейністи співчувають комуністам і СРСР. Але президент Джиммі Картер і держсекретар Сайрус Венс не повелися на це і виступили проти втручання, погодившись надавати шахові тільки особисту допомогу. На підтримку втручання висловився радник з національної безпеки Збіґнев Бжезінський, але не зміг переконати президента.

Новий режим Хомейні був загадкою як для США, так і для СРСР. Американців, в разі повалення Пехлеві, влаштовувала перемога Національного фронту Ірану — партії конституціоналістів, які виступали за обмеження влади шаха і парламентську демократію. Радянський Союз підтримував соціалістичну «Партію народних мас Ірану». Але до влади прийшли прихильники Хомейні, які відразу заявили, що, однаково відкидаючи капіталізм і соціалізм, підуть «своїм шляхом». Великі держави зайняли вичікувальну позицію.

Іранські студенти штурмують посольство США в Тегерані, 1979 рік. Джерело: Wikimedia Commons

На ескалацію конфлікту з США пішов сам Іран. Коли стало відомо, що шах Пехлеві знайшов притулок в Нью-Йорку, Іран офіційно зажадав видачі колишнього монарха. Сполучені Штати офіційно відмовили. 14 листопада 1979 року представники студентських спілок, які підтримали Хомейні, взяли штурмом посольство США в Тегерані, 66 співробітників дипломатичного корпусу потрапили в полон. Нова іранська влада заявляла, що захоплення посольства — це низова ініціатива народних мас. Насправді, звичайно, штурм був організований «зверху». Від трьохсот до п’ятисот спеціально відібраних студентів захоплювали будівлю за чітким планом. Кусачки, якими розірвали ланцюги на воротах посольства, одна зі студенток пронесла під чадрою.

Вимог було кілька. Американських дипломатів обіцяли відпустити в обмін на видачу шаха Пехлеві, повернення заморожених фінансових активів і вибачення за переворот 1953 року. На цей раз у Вашингтоні перемогла група прихильників силових рішень — президент Картер віддав наказ почати військову операцію «Орлиний кіготь» зі звільнення заручників. Крім того, 7 квітня 1980 року США розірвали дипломатичні відносини з Іраном і запровадили жорсткі економічні санкції. Держсекретар Венс виступав за мирні переговори щодо звільнення заручників, аргументуючи історією із захопленням корейцями екіпажу корабля «Пуебло». Коли президент схвалив військову операцію, Венс подав у відставку.

Орел програв півмісяцю

Операція «Орлиний кіготь» розпочався 24 квітня 1980 року і закінчилася повним провалом. Спочатку розвідка неправильно вибрала місце для тимчасової бази американців — вона виявилася біля траси з напруженим рухом, так що операція відразу перестала бути таємницею. Два вертольоти з восьми не змогли долетіти до бази з різних причин. Ще два зламалися вже на місці — один із них врізався в літак дозаправлення і вибухнув. Загинуло 8 американських солдатів і офіцерів. Американцям, які вижили, довелося кинути в Ірані всю техніку, вертольоти, документи та книги радіокодів. З боку Ірану військових втрат не було, їм навіть не довелося вступати в бій. Загинув лише цивільний водій бензовоза, по якому американські спецпризначенці відкрили вогонь.

24 квітня 1980 року почалася операція «Орлиний кіготь». Вертольоти ВМС США були піднялися з палуби авіаносця «Німіц». Фото: US Navy / U.S. National Archives
Два вертольоти з восьми не змогли долетіти до бази з різних причин. Ще два зламалися вже на місці — один із них врізався в літак. Джерело: Wikimedia Commons

Складно припустити, як би далі діяли Сполучені Штати, але їм допоміг сам шах Пехлеві. 27 липня 1980 року він помер, і питання його видачі відпало саме собою. Крім того, у вересні того ж року на Іран напав сусідній Ірак. Війна затягувалася, без можливості продавати нафту і закуповувати зброю становище ісламської республіки ставало все гіршим. Члени іранського уряду все активніше виступали за переговори зі США, залишалося переконати самого Хомейні. До кінця 1980 року переконали.

Що було далі:

  • 19 січня 1981 року США та Іран підписали Алжирські угоди. Штати зобов’язалися зняти санкції й не втручатися у внутрішні справи Ірану. Іран зобов’язався відпустити заручників і виплатити зовнішній борг. Наступного дня більшість заручників відпустили, вони пробули в полоні 444 дні. До кінця року звільнили останніх американців, які не були дипломатами.
  • Провал операції «Орлиний кіготь» і загальної політики щодо Ірану став фатальним для адміністрації президента Картера. На виборах 1980 року він балотувався на другий термін, але програв Рональду Рейгану. Термін його президентських повноважень закінчився 20 січня 1981 року за пару годин до звільнення заручників.

Читайте далі, про несмішний День сміху для Саддама Хусейна.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter