Плями на Сонці. Хто був справжнім батьком Людовика XIV?
Європейські дворяни були б вельми засмучені, знай вони напевно, скільки знатних родів і династій розбавили не цілком законні спадкоємці. Фаворити, кузени та друзі дитинства досить часто й успішно виконували обов’язки законних чоловіків. Однозначно можна було бути впевненим тільки в кандидатурі матері, а батькам, через відсутність тестів ДНК, залишалося сподіватися на вірність дружин.
Сумніватися в законності походження можна навіть у випадку найабсолютнішого з монархів. Йдеться про французького короля Людовіка XIV, знаменитого короля-Сонце, який правив довгих 72 роки.
В історії народження майбутнього монарха з самого початку було безліч питань. Його офіційний батько, Людовик XIII, славився похмурим меланхолійним характером, був вкрай сором’язливим і відлюдкуватим. За свідченнями сучасників, монарх відчував себе впевнено в спілкуванні з ближнім колом, але при великому скупченні народу поводився скуто і заїкався. Товариства жінок уникав.
Ходили чутки, що Людовик XIII виявляв дивну прихильність до чоловіків старшого віку. Збирач чуток і байок Жедеон Таллеман де Рео в «Цікавих історіях» писав: «Виявляти свої любовні якості король почав насамперед до свого візника Сен-Амура. Потім він відчув схильність до Арана, псаря… Великий пріор де Вандом, маршал де Сувре і Монпуллен-ла-Форс… один за одним були видалені королевою-матір’ю».
Мати, Марія з роду Медічі, взагалі не жалувала свого старшого сина. Позбавлений батьківської підтримки, король все життя покладався на свого першого міністра, вольового кардинала Рішельє. Його стараннями Людовик XIV згодом отримав у володіння цілком пристойне королівство, але сам ніяких авторитетів над собою не визнавав.
Одружився Людовик XIII на своїй ровесниці, іспанській принцесі Анні, яка в історію увійшла як Анна Австрійська. Обом ледь виповнилося по 14 років, і, за свідченням сучасників, перша шлюбна ніч була болісною, в подружнє ложе малолітнього короля заштовхали силою. Та й потім Людовик не часто навідувався до дружини. Протягом 23 років у подружжя не було дітей. Весь Париж пліткував про гомосексуальність французького монарха, який періодично наближав до себе то одного, то іншого придворного.
Довгоочікуваний спадкоємець народився, коли Анні було вже 37 років. А через два роки королева народила і другого сина. При цьому достеменно відомо, що народження Людовика XIV 5 вересня 1638 року відбулося «трохи пізніше, ніж припускали лікарі».
Точкою відліку і приблизним часом зачаття заведено вважати 5 грудня 1637 року. Король рідко заходив до дружини та не ночував з нею вже давно. Однак відомо, що саме в той день на шляху до Фонтенбло Людовика застала сильна буря, і він заїхав до Анни в Лувр.
Ніяких дітей понад 20 років, і тут один за одним два абсолютно здорових хлопчика. Підозріло. Але якщо не Людовик XIII був батьком блискучого Людовика XIV, то хто?
Єзуїт отець Гріффе у своїй «Історії правління Людовика XIII» 1758 року стверджував, що начальник охорони короля Гіто 5 грудня 1637 року наполегливо переконував Людовика заїхати до королеви. Тобто їхня зустріч могла бути організована, тому і дата відома так добре — про неї обов’язково писали всі біографи.
За однією з версій, операцію «Спадкоємець» розробив особисто кардинал Рішельє. Франція відчайдушно потребувала королівських дітей, бо в разі бездітності Людовика XIII трон переходив до його брата Гастона. Тому кардинал знайшов королеві партнера, вона завагітніла. А відтак організував романтичну зустріч монаршого подружжя, щоб ні у кого не було сумнівів в тому, що дитина законна. Другий син був також необхідний через високу дитячу смертність.
Партнером Анни та батьком Людовика XIV часто називають кардинала Джуліо Мазаріні. Рішельє сильно хворів і сам уже не міг зачати дитину, але вклав цю ідею в голову своєму молодому протеже. 1643 року, після смерті Рішельє, Мазаріні займе пост першого міністра за особистою протекцією королеви Анни. Він же буде її головним радником і помічником у всіх справах. І виховувати юного Людовика XIV буде теж Мазаріні. Так що, якщо біологічне батьківство вже не довести, то фактичним батьком майбутнього короля був саме кардинал.
А ось його біологічним батьком міг бути хто завгодно, будь-який дворянин, якого Рішельє вважав досить надійним для такої небезпечної справи. Шанси на те, що це був Людовик XIII, мізерні.
Читайте далі про «гарем» і дивні схильності Людовика XV.
Авторка: Лана Фігерас