19373

Плями на Сонці. Хто був справжнім батьком Людовика XIV?

Європейські дворяни були б вельми засмучені, знай вони напевно, скільки знатних родів і династій розбавили не цілком законні спадкоємці. Фаворити, кузени та друзі дитинства досить часто й успішно виконували обов’язки законних чоловіків. Однозначно можна було бути впевненим тільки в кандидатурі матері, а батькам, через відсутність тестів ДНК, залишалося сподіватися на вірність дружин.

Сумніватися в законності походження можна навіть у випадку найабсолютнішого з монархів. Йдеться про французького короля Людовіка XIV, знаменитого короля-Сонце, який правив довгих 72 роки.

В історії народження майбутнього монарха з самого початку було безліч питань. Його офіційний батько, Людовик XIII, славився похмурим меланхолійним характером, був вкрай сором’язливим і відлюдкуватим. За свідченнями сучасників, монарх відчував себе впевнено в спілкуванні з ближнім колом, але при великому скупченні народу поводився скуто і заїкався. Товариства жінок уникав.

Ходили чутки, що Людовик XIII виявляв дивну прихильність до чоловіків старшого віку. Збирач чуток і байок Жедеон Таллеман де Рео в «Цікавих історіях» писав: «Виявляти свої любовні якості король почав насамперед до свого візника Сен-Амура. Потім він відчув схильність до Арана, псаря… Великий пріор де Вандом, маршал де Сувре і Монпуллен-ла-Форс… один за одним були видалені королевою-матір’ю».

Мати, Марія з роду Медічі, взагалі не жалувала свого старшого сина. Позбавлений батьківської підтримки, король все життя покладався на свого першого міністра, вольового кардинала Рішельє. Його стараннями Людовик XIV згодом отримав у володіння цілком пристойне королівство, але сам ніяких авторитетів над собою не визнавав.

Одружився Людовик XIII на своїй ровесниці, іспанській принцесі Анні, яка в історію увійшла як Анна Австрійська. Обом ледь виповнилося по 14 років, і, за свідченням сучасників, перша шлюбна ніч була болісною, в подружнє ложе малолітнього короля заштовхали силою. Та й потім Людовик не часто навідувався до дружини. Протягом 23 років у подружжя не було дітей. Весь Париж пліткував про гомосексуальність французького монарха, який періодично наближав до себе то одного, то іншого придворного.

Портрет Анни Австрійської та маленького Людовика XIV, невідомий художник. Aile Nord, salles XVIIe 1er étage / Salles Louis XIV

Довгоочікуваний спадкоємець народився, коли Анні було вже 37 років. А через два роки королева народила і другого сина. При цьому достеменно відомо, що народження Людовика XIV 5 вересня 1638 року відбулося «трохи пізніше, ніж припускали лікарі».

Точкою відліку і приблизним часом зачаття заведено вважати 5 грудня 1637 року. Король рідко заходив до дружини та не ночував з нею вже давно. Однак відомо, що саме в той день на шляху до Фонтенбло Людовика застала сильна буря, і він заїхав до Анни в Лувр.

Ніяких дітей понад 20 років, і тут один за одним два абсолютно здорових хлопчика. Підозріло. Але якщо не Людовик XIII був батьком блискучого Людовика XIV, то хто?

Єзуїт отець Гріффе у своїй «Історії правління Людовика XIII» 1758 року стверджував, що начальник охорони короля Гіто 5 грудня 1637 року наполегливо переконував Людовика заїхати до королеви. Тобто їхня зустріч могла бути організована, тому і дата відома так добре — про неї обов’язково писали всі біографи.

За однією з версій, операцію «Спадкоємець» розробив особисто кардинал Рішельє. Франція відчайдушно потребувала королівських дітей, бо в разі бездітності Людовика XIII трон переходив до його брата Гастона. Тому кардинал знайшов королеві партнера, вона завагітніла. А відтак організував романтичну зустріч монаршого подружжя, щоб ні у кого не було сумнівів в тому, що дитина законна. Другий син був також необхідний через високу дитячу смертність.

Партнером Анни та батьком Людовика XIV часто називають кардинала Джуліо Мазаріні. Рішельє сильно хворів і сам уже не міг зачати дитину, але вклав цю ідею в голову своєму молодому протеже. 1643 року, після смерті Рішельє, Мазаріні займе пост першого міністра за особистою протекцією королеви Анни. Він же буде її головним радником і помічником у всіх справах. І виховувати юного Людовика XIV буде теж Мазаріні. Так що, якщо біологічне батьківство вже не довести, то фактичним батьком майбутнього короля був саме кардинал.

А ось його біологічним батьком міг бути хто завгодно, будь-який дворянин, якого Рішельє вважав досить надійним для такої небезпечної справи. Шанси на те, що це був Людовик XIII, мізерні.

Читайте далі про «гарем» і дивні схильності Людовика XV.

Авторка: Лана Фігерас

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter