3618

Рецепт економічних реформ від імператора Нікеї

1204 року армія хрестоносців у ході Четвертого хрестового походу розорила й захопила християнський Константинополь, розколовши тим самим Візантійську імперію на кілька частин. Загарбники заснували Латинську імперію з центром у Константинополі та Ахейське князівство.

На околицях Візантії грецькій знаті вдалося зберегти уламки держави. Так утворилися Нікейська, Трапезундська та Епірська імперії. Головними противниками в регіоні стали Латинська імперія та Нікея.

Перший імператор нікейський Феодор Ласкаріс за підтримки Болгарії розбив хрестоносців у битві під Адріанополем 14 квітня 1205 року і зумів відстояти незалежність. Однак для подальшої боротьби з Латинською імперією, що одержувала кошти від венеціанських купців і Ватикану, потрібні були гроші. Автором нікейського «економічного дива» стане наступний імператор, зять Феодора, Іоанн III Дука Ватац.

Іоанн III Дука Ватац — нікейський імператор у 1222–1254 роках. Джерело: History of John Zonaras, Mutinensis gr.122, f.294r, Biblioteca Estense Universitaria, Modena

Іоанну теж довелося захищати Нікею від хрестоносців. Їх привели брати покійного Феодора, які теж претендували на престол. Розбивши конкурентів навесні 1224 року при Піманіоні, імператор почав перебудову.

Візантійська економіка колишніх часів не відрізнялася інноваційністю: панівна династія, аристократія та духовенство добували кошти експлуатацією селян, ремісників і купців. Невелика Нікейська імперія собі такого дозволити не могла: обурений поборами мешканець міг виїхати в Трапезунд, Епір або Константинополь. Правити порожніми землями Іван не хотів, зате бажав посилення особистої влади. Створити противагу аристократії, зменшивши вплив знаті на державні справи, міг бізнес.

Політику Іоанна Дуки Ватаца трохи пізніше назвали б протекціонізмом. У своїх маєтках Іоанн встановив особливі правила: невисокі податки сприяли накопиченню коштів у селян, одночасно правитель стимулював придбання нових засобів виробництва. Керували господарством не аристократи, а ефективні менеджери з простолюддя. Незабаром в імператорських володіннях почалося різке зростання урожаїв, поголів’я худоби, площ виноградників.

Одним з показників економічних перемог Іоанна стала розкішна золота корона його дружини Ірини, куплена виключно на прибуток від продажу яєць з передових імператорських курників. Побачивши успіхи сюзерена, його стали наслідувати васали.

Над «яєчною короною» можна було сміятися, але сміятися над потужністю Нікейської імперії, яка бурхливо зростала, сусідам залишалося недовго.

Гіперпірон — золота монета Іоанна III Ватаца. Фото: CNG Coins / Wikimedia Commons

Наступним пунктом протекціоністської політики Ватаца стала заборона на закупівлю італійських тканин. Це стимулювало розвиток ткацької промисловості в Нікеї та створило Іоанну масу ворогів, особливо серед італійських купецьких кланів. Але престиж держави зростав.

У Нікейську державу потягнулися мігранти, які хотіли вирватися з тісних рамок економічних систем Латинської імперії й Трапезунда. Монгольска навала, яка гримнула незабаром, обійшла державу Ватаца стороною і зіграла йому на користь. Потік біженців тоді значно посилився: люди переїжджали з усім добром, везли нові знання та навички.

Набивши казну, Іоанн Дука Ватац знову звернув увагу на зовнішню політику. Багатства дозволили зводити нові фортеці, збільшувати армію і розширювати територію. В середині 13 століття Нікейський імперія — держава, що виникла на уламках Візантії пізніше інших і тому опинилася у невигідному становищі, — беззастережно визнавалася найсильнішим нащадком Східної Римської імперії. З Нікеєю не могла змагатися навіть Латинська імперія, яка контролювала невичерпне джерело багатств — Константинополь.

Кінець історії передбачуваний. 1261 року, вже після смерті Ватаца, нікейський імператор Михайло VIII Палеолог заручиться підтримкою Генуезької республіки, відправить військо в Константинополь, візьме його майже без бою і відновить Візантійську імперію.

Читайте далі, як сучасна генетика уточнює етнічний склад армії хрестоносців.

Автор: Денис Бурковський

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter