5526

Вийди звідси, розбійник! Історія епічних імпічментів

Конгрес США заявив, що ініціює імпічмент Дональда Трампа. Звинувачення: в розмові з Володимиром Зеленським Трамп тиснув на нього, вимагаючи відкрити кримінальну справу проти сина свого головного конкурента на президентських виборах Джо Байдена. Таким чином, Дональд Трамп став четвертим президентом в історії США, над яким нависла загроза імпічменту. І теоретично може стати першим, якого дійсно відправлять у відставку за допомогою такої процедури.

Президентів-невдах, яким доводилося йти з клеймом «недовіра» у світі було не так вже й багато — десять. Набагато більше спроб імпічменту провалилося. WAS розповідає про деякі з них.

Британія

Імпічмент, як і багато інших політико-правових процедур, з’явилися в Англії. У 14 столітті, при королі Едуарді III, парламент поступово розділився на Палату лордів, де засідали родовиті магнати й духовенство, і Палату громад, в яку входили дрібні аристократи з різних графств і міст. Але законодавча влада була тільки у короля. Депутати могли подавати монарху прохання і проєкти законів, лобіювати їх, доводити, що певний закон необхідний.

Паралельно при королі існувала рада, яку можна вважати прототипом Кабінету міністрів. 1376 року почалася парламентська криза — депутати звинуватили радників Едуарда III в некомпетентності, а крім того, хотіли припинити війну з Францією. Тоді ж була розроблена процедура, за якою Палата громад висуває звинувачення проти міністра і віддає його на суд до Палати лордів. Першою жертвою імпічменту став хранитель монетного двору сер Річард Лайонс, лорд Латімер. Його звинуватили у дерибані скарбниці та посадили до в’язниці.

Уже наступного року король Едуард III помер, а владу в країні взяв до своїх рук Джон Ґонт, 1-й герцог Ланкастер, посадивши на трон 10-річного онука покійного короля, Річарда II. Він скасував усі рішення парламенту, закінчивши тим самим свято демократії. Зате в народній пам’яті саме той з’їзд депутатів 1376 року залишився як «Хороший парламент», а наступний, організований Ґонтом, — як «Поганий». Народ не обдуриш.

Джон Ґонт, 1-й герцог Ланкастер. Ілюстрація: António de Hollanda / Genealogia dos Reis de Portugal / British Library

США

Процедура імпічменту перекочувала до законодавства Сполучених Штатів прямо з британського. Схожа навіть процедура — нижня палата (представники) ініціює процес імпічменту, верхня палата (Сенат) голосує за обвинувальний вирок. Першим у відставку за такою процедурою 1797 року відправився сенатор Вільям Блаунт, якого звинуватили у пробританській змові.

Першу спробу імпічменту президента Конгрес США зробив 1868 року. Відгриміла Громадянська війна , але жителі півдня і півночі ще ненавиділи один одного. Після вбивства президента Авраама Лінкольна 1865 року його пост зайняв віцепрезидент Ендрю Джонсон. Політика Джонсона дала поштовх розмовам про «південний реванш» — президент ветував ухвалений Конгресом білль про надання цивільних прав чорношкірим і більше симпатизував жителям півдня. Центральною фігурою конфлікту став військовий міністр Едвард Стентон, що пройшов пліч-о-пліч з Лінкольном всю війну. Джонсон намагався усунути його, але парламент уперто повертав міністра назад.

В результаті Конгрес звинуватив президента в тому, що він «зливає» перемогу та реформи, і проголосував за його імпічмент. До кінця справу довести не вдалося — не вистачило голосів в Сенаті. Але репутація Джонсона була підмочена. Через рік пройшли президентські вибори, до списку кандидатів він не потрапив.

Іншими потенційними жертвами імпічменту в США були Річард Ніксон і Білл Клінтон. Але перший встиг піти у відставку сам до того, як Сенат розпочав розгляд справи. А другого Сенат виправдав. Подивимося, як підуть справи у Трампа.

Ендрю Джонсон — сімнадцятий президент Сполучених Штатів Америки, 1 січня 1875 року. Джерело: Library of Congress
Вільям Блаунт, гравюра 1884 року. Джерело: New York Public Library Digital Gallery

Бразилія

Найбільше вдалих імпічментів було в Бразилії — два президенти відправились у ганебну відставку. Першим був Фернанду Колор ді Мелу, обраний 1990 року, який обіцяв реформувати економіку і подолати інфляцію. Але вже через рік проти Колора ді Мелу з’явилися перші звинувачення в корупції. Причому обвинувачем виступив його рідний брат Педро.

В ході розслідування з’ясувалося, що президент лобіював економічні інтереси окремих компаній і бізнесменів. Голосування за його відставку в нижній палаті 1992 року було успішним. Розуміючи, що і Сенат підтримає рішення, Колор ді Мелу, як і Ніксон, подав у відставку сам. Але парламент навздогін все-таки заборонив йому займатися політичною діяльністю ще 8 років.

Другий імпічмент в Бразилії був зовсім недавно — 2016 року з посади пішла Ділма Русеф. Причина — знову корупція. Ядром звинувачення стала справа державної нафтової корпорації Petrobras. Виявилося, що будівельні підряди ця компанія розподіляла виключно між «друзями» з приватних фірм. Очевидно, не за просте «дякую». Ділма Русеф входила до ради директорів підприємства і не могла не знати про те, що відбувається. Сума сумнівних угод чимала — $ 22 мільярди.

Русеф відсторонили від президентства, але забороняти подальшу кар’єру в політиці не стали.

Ділма Русеф, 2011 рік. Фото: Presidência da República Federativa do Brasil

Серед інших жертв імпічменту:

  • 1981 року — президент Ірану Абольхасан Банісадр. Імпічмент загрожував йому смертю — його намагалися схопити люди аятоли Хомейні, але він втік з країни.
  • 1993 рік — президент Венесуели Карлос Андрес Перес. Причина — корупція.
  • 2001 рік — президент Філіппін Джозеф Естрада. Намагався блокувати рішення Сенату через своїх людей серед депутатів, але його знесли вуличні протести.
  • 2000 рік — президент Перу Альберто Фухіморі. Відсторонений від посади з формулюванням «стійка моральна неспроможність».
  • 2001 рік — президент Індонезії Абдуррахман Вахід. Намагався утримати владу в руках після падіння диктатури, але сам був соратником диктатора.
  • 2004 рік — президент Литви Роландас Паксас. Його звинувачували у порятунку громадянина Росії від литовської розвідки.
  • 2012 рік — президент Парагваю Фернандо Луго. Його звинуватили у провалі земельної реформи, яка вилилася в зіткнення селян з поліцією.
  • 2016 рік — президентка Республіки Корея Пак Кин Хє. Їй допомагали управляти країною численні друзі, родичі, шамани та ворожки. Засуджена до 25 років в’язниці за корупцію і розтрату держкоштів.

Читайте далі про найяскравіші дебати президентів США.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter