10423

Людина-вовк з України. Страшна історія найвідомішого пацієнта Фройда

Саме його випадку Зигмунд Фройд присвятив свою працю «З історії одного дитячого неврозу». Щоб зберегти анонімність пацієнта, лікар назвав того «Людиною-вовком», згідно зі специфікою хвороби.

Сергій Панкеєв з’явився на світ у Каховці за день до Різдва 1886 року. У 1891-му його батько, поміщик Костянтин Панкеєв, вирішив переїхати до Одеси, а заодно побудувати прибутковий будинок у самому місті та придбати садибу в селі Василівка. Витончений будинок у псевдокласичному стилі й сьогодні можна побачити на вулиці Маразліївська, 20. Від палацу у Василівці залишилися лише руїни, які називають «Вовче лігво», — там виросла фройдівська Людина-вовк.

1906 рік: Сергій успішно закінчує навчання у 5-й одеській гімназії та, вступивши на юридичний факультет Новоросійського університету, відправляється у подорож Європою і Кавказом. Незабаром в житті 18-річного юнака відбуваються одразу 2 трагедії. Сестра, відвідавши могилу Лермонтова, вчиняє самогубство, а сам Панкеєв підхоплює триппер. Хлопця спостигла важка депресія.

Сам Фройд пізніше так описував його стан:

«Випадок цей стосується юнака, який, після гонорейної інфекції, тяжко занедужав на хворобу, що виражалася в повній його залежності від оточення; він абсолютно не був здатний до існування».

Панкеєв вирішує відправитися в Санкт-Петербург до всесвітньовідомого лікаря Володимира Бехтерєва й пройти сеанси гіпнозу. Не відчувши покращення, він їде до Мюнхена, на лікування в санаторії Еміля Крепеліна. В лікарні йому ставлять діагноз — маніякально-депресивний психоз.

Перебування в санаторії явно пішло на користь юнакові: його стан почав поступово поліпшуватися. Але 1908 року від передозування барбіталу помер батько — нова хвиля душевної кризи змусила хворого повернутися до Одеси й звернутися до психіатра Леоніда Дрознеса. Останній і вирішив показати хворого своєму віденському другу Зигмунду Фройду.

«Я взяв нового пацієнта з Одеси, дуже багатого росіянина з нав’язливими відчуттями», — писав Фройд Шандору Ференці 1910 року.

Панкеєв розповів доктору про кошмар, що мучить його з дитинства. Йому снилося горіхове дерево за вікном, на якому сидять шість-сім вовків білосніжного забарвлення з короткими хвостами. Коли один із них стрибав на підвіконня з відкритим вікном, тоді Сергій, охоплений жахом, прокидався.

Фройд пояснив сон дуже фройдистськи, що й не дивно. Доктор дізнався ряд фактів з минулого пацієнта. Виявляється, сестра Сергія любила знущатися з хлопця, лякаючи його книгою із зображеннями вовків. А коли Панкеєв якось вирішив показати няні, як він мастурбує, та пригрозила хлопчикові, що замість пеніса у нього буде вавка. Потім до колекції фобій зробив свій внесок дідусь, розповівши історію про те, як робітник у майстерні відрізав вовкові хвоста. На думку психіатра, все було просто: страх кастрації, що і символізували короткі вовчі хвости. Зі свого боку, ця фобія вилилася в пристрасть до відривання кінцівок у комах і нав’язливу зоофобію.

Вишенькою на торті став шок Сергія від споглядання сексу батьків, коли батько займав домінуючу позицію над матір’ю. Фройд вважав, що саме тому тварини на дереві розташувалися на різних за висотою гілках. А вовк, який застрибує до вікна, це і є батько — персоніфікована агресія і головний страх Сергія. З точки зору школи психоаналізу, всі ці дитячі неврози чаїлися в підсвідомості, доки смерті «причин» — сестри й батька — їх не активували.

Можливо, одна з побачених постільних сцен — позиція «ззаду» — відобразилася у Панкеєва в такому пікантному переносі на самого Фройда:

«Цей єврей-шарлатан, який хотів би відгойдати мене в зад і напаскудити мені на голову».

Стосунки в них склалися своєрідні — з часом Панкеєв вирішив завершити лікування. Фройд назвав це небажанням щось змінювати в житті. Австрієць був вдячний долі за такого видатного за своїми проблемами пацієнта, який, на думку «батька психоаналізу», підтвердив його трактування людської психіки. Панкеєв відзначав, що їхні взаємини з Фройдом нагадували більше не лікування, а співпрацю. У своїх «Спогадах про Фройда» він не раз критикував методи психіатра. Але, відповідаючи на телефонні дзвінки, до глибокої старості говоритив: «Людина-вовк слухає!».

Автор: Антон Візковський

ЧИТАЙТЕ ДАЛІ ПРО ТЕ, ЯК ЖУРНАЛІСТКА В США БОРОЛАСЯ ПРОТИ ПСИХЛІКАРЕНЬ.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter