4138

Імперія на сухому листі: як чай зробив Британію великою

27 червня 1615 року почалася історія чаю в Британії — напій вперше згадується в британських письмових джерелах. Торговий агент Річард Вікхем, керуючий японським представництвом Ост-Індійської компанії в порту Хірадо, написав листа своєму колезі в китайському порту Макао з проханням купити «15 коробок місцевого вина і горщик кращого чаю, скільки б це не коштувало».

У Європі знали про цей азійський напій і раніше — знайомство з ним почалося приблизно з середини 16 століття. Венеційці, португальці та голландці писали про чай, але саме Вікхем вперше згадав про нього в контексті комерційної угоди.

Європейські моряки й мандрівники охоче пили чай — від іранського Ісфагана до китайського Кантона. Але на їхній батьківщині чаювання довгий час залишалося розвагою еліти. Перша партія чаю в Європі зафіксована 1610 року в Амстердамі, її завезли голландські судна з Азії, але листя зрідка заварювали лише при дворі.

Східна Європа зацінила китайський спеціалітет незалежно від Західної. 1618 року царю Михайлу Федоровичу з Китаю прислали в дарунок чай. Тоді московський правитель ним погребував, але напій поступово почав завойовувати популярність. Вже до середини 17 століття до Москви завозили різні сорти чаю. На території України чай почав поширюватися пізніше, але відомо, що вже в першій половині 18 століття його досить активно пили освічені верстви суспільства Гетьманщини.

1667 року Британська Ост-Індійська компанія замовила в індонезійському Бантамі 143 фунти чаю. На той час в Лондоні було вже безліч кав’ярень, де подавали шоколад, бренді, каву і новомодний чай. Коштував чай чимало — оптом за фунт від 17 до 45 шилінгів, тоді як продавець у крамниці за 11–12 годинний робочий день отримував приблизно 1 шилінг.

Оскільки чай був в 5 разів дорожче кави, то далеко не кожен міг спробувати новинку. Але напій рекламували як лікувальний засіб, що зберігає здоров’я до глибокої старості. Він бадьорив і служив перепусткою до вищого світу, де крутилися успішні торговці, мореплавці та аристократія. Відомо, що дружина англійського короля Карла II принцеса Португалії Катерина Браганська обожнювала чай, тому й придворні дами збиралися в клубах і з’являлися в суспільстві під приводом чаювання.

Дев'ять сцен, що показують вирощування чаю на плантації. Гравюра: T. Brown, c. 1850 after JL Williams. Джерело: Wellcome Images / CC BY 4.0

Імпорт чаю збільшується — через чотири покоління до Британії завозили 6 мільйонів фунтів чайного листа. Паралельно зростало ввезення до країни тростинного цукру і порцеляни, яку належало нагрівати перед чаюванням, для кращого розкриття смаку. Перша порцелянова фабрика на острові відкрилася 1745 року в Челсі.

Поступово чай витіснив каву в Британії та став істинно англійським напоєм. Його культивували в британських колоніях в Індії, а держава отримувала мита за його ввезення в країну. Однак місяці подорожі до Європи у вогкому трюмі поруч із бавовною і солониною, погано позначалися на смаку листів чаю. Цю проблему було вирішено тільки в 19 столітті, коли торговці почали будувати швидкісні вітрильні судна — кліпери. Ці «хорти океану» доставляли вантаж за 90–120 днів.

Зростання виробництва чайного листа в Індії, зниження мит і підвищення швидкості доставки до кінця 19 століття обвалили ціни на чай — напій став доступний не тільки середньому класу, але й робітникам. Його пили з молоком під час англійського сніданку, вживали під час перерви на фабриках — з випічкою і джемом.

Культура чаювання і спілкування, емансипація, надприбутки Британської Ост-Індійської компанії та скарбниці — все це чай. Напій глобалізації та промислової революції, що зробив Велику Британію такою, якою ми її знаємо.

ДАЛІ ЧИТАЙТЕ ПРО НЕПРОСТУ ДОЛЮ КАРТОПЛІ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ.

На обкладинці: Джентльмен під час ранкового чаювання з дамою в її будуарі, кінець 18-го століття. Ілюстрація: Wellcome Images / CC BY 4.0

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter