6448

Небезпечна робота: як часто вбивали римських імператорів

Посада римського імператора не лише давала розкішне життя, вона була ще й дуже небезпечною. Статистичний аналіз показує, що шанси імператорів стати жертвою вбивства були більшими, ніж у гладіаторів, особливо в перший рік правління.

Автор дослідження Джозеф Салех — викладач у Технологічному інституті Джорджії. Його основна діяльність полягає в обчисленні надійності космічних апаратів, але крім цього, він вже багато років цікавиться Стародавнім Римом. Так у нього з’явилася ідея використати для дослідження життя римських імператорів статистичні методи, якими визначають надійність космічних апаратів.

В історії Риму від першого імператора Октавіана Августа до поділу імперії на Західну та Східну було 69 імператорів. 43 із них (62 %) померли насильницькою смертю — внаслідок замаху, самогубства або в битві. Ці цифри давно відомі, та Салех вирішив дізнатись, як шанси римського імператора загинути змінювалися протягом його правління.

Аналіз даних показав, що графік смертності римських імператорів за формою нагадує ванну і є надзвичайно схожим на графіки поломок багатьох електронних та механічних пристроїв. Найнебезпечнішим для римських імператорів був перший рік правління. Імператорів, які загинули в перший рік при владі, Салех порівнює з деталями, які ламаються на ранніх етапах використання через недоліки конструкції. Їхня смерть часто припадала на періоди нестабільності в державі й іноді закінчувалася зміною династій.

Причини смерті римських імператорів. Джерело: Joseph Homer Saleh / Statistical reliability analysis for a most dangerous occupation: Roman emperor / Nature
Імовірність насильницької смерті римського імператора залежно від тривалості правління. Джерело: Joseph Homer Saleh / Statistical reliability analysis for a most dangerous occupation: Roman emperor / Nature

Якщо імператору вдавалося пережити перший рік, наступні 6 років ймовірність бути вбитим поступово знижувалася, хоча лишалася досить високою. Найрідше римських імператорів вбивали у період із 7 до 12 років від початку правління. Але потім ризик померти насильницькою смертю знову збільшувався. Автор дослідження порівнює це з тим, як старі деталі ламаються через зношування. Ймовірно, в імператорів-довгожителів збільшувалася кількість ворогів і знижувалася здатність адекватно реагувати на зміни політичної ситуації.

Автор дослідження підкреслює, що його результати можуть бути не зовсім точними, бо для деяких імператорів точно встановити причину смерті складно. Однак існування закономірностей у таких на перший погляд хаотичних подіях, як убивства імператорів, не викликає сумнівів. А от як та чому ці закономірності з’явилися, ще необхідно дослідити.

Читайте далі про шпигунів Стародавнього Риму.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter