16466

Революція тканин: як хіміки створили сучасну моду

Важко уявити сучасний одяг без штучних тканин. Навіть у більшість так званих натуральних речей додають хоч трохи штучних волокон — вони додають пружності, витривалості, зручності. Та ще не так давно людство не знало цих матеріалів. Про те, як наука революціонізувала виробництво одягу, розповідають WAS та LG.

Штучне волокно, яке підходило для виробництва тканини, вперше створив англійський фізик, хімік і підприємець Джозеф Свон 1881 року. Це було волокно нітроцелюлози. З середини 19 століття Свон займався розробкою електричної лампи — 1883 року разом із американським винахідником Томасом Едісоном створив компанію Ediswan. Нове волокно Свон використовував як нитку розжарювання в лампочках, що їх випускала його компанія. 1885 року на Лондонській виставці Свон продемонстрував створене чудо-волокно публіці, але далі свій винахід не розвивав.

Джозеф Свон у лабораторії. Джерело: Tyne & Wear Archives & Museums

Виробляти целюлозну тканину вперше почав французький хімік і промисловець Ілер де Ґранж, граф де Шардоне. На початку своєї наукової кар’єри він працював під керівництвом Луї Пастера. До роботи над штучними волокнами Шардоне взявся наприкінці 1870-х, але патент на успішний винахід отримав лише 1884 року. На Паризькій виставці 1889-го граф-винахідник показав «шовк Шардоне», а через два роки в Безансоні почав його комерційне виробництво. Тканина, втім, не завоювала популярності — була надто дорогою і легкозаймистою.

Віскоза

Першим справді комерційно успішним штучним волокном стала віскоза, створена 1891 року британськими хіміками Чарльзом Кроссом, Едвардом Беваном і Клейтоном Бідлом. Виробництво віскозної тканини почалося 1905 року в Британії.

За багатьма характеристиками віскоза схожа на бавовну, за деякими — нагадує шовк. Ця тканина — штучна, але не синтетична, бо вона виробляється з целюлози — природного полімеру. При цьому вона краще біологічно розпадається, ніж повністю природна бавовна. Віскоза й досі активно використовується для виробництва одягу — як самостійно, так і в комбінації з іншими матеріалами.

Чарльз Кросс (ліворуч) та Едвард Беван. Джерело: plastiquarian.com

Нейлон

1935 року вперше з’явилося повністю синтетичне волокно — тобто зроблене з полімерів, які взагалі не зустрічаються в природі. Це був «нейлон 6,6», синтезований на потужностях американської компанії DuPont групою хіміків на чолі з Воллесом Карозерсом.

Інноваційний матеріал був еластичним та досить міцним. Його одразу стали використовувати як замінник шовку, постачання якого з Азії заблокувала мілітаристська Японія. Зубні щітки, жіноча білизна, парашути, канати — такими тоді були основні вироби з нейлону. Сьогодні нейлон в чистому вигляді рідко використовується в одязі, натомість його поєднують з іншими тканинами, особливо — з лайкрою.

Воллес Карозерс — американський промисловий хімік, що був відповідальним за винахід штучних полімерів. Джерело: Wikimedia Commons

Поліестер

Основним синтетичним волокном на ринку судилося стати поліестеру. Вперше поліестер, з якого можна виробляти тканину, створили 1940 року британські хіміки Рекс Вінфілд і Джеймс Діксон у лабораторіях компанії Calico Printers’ Association. Це був поліетилентерефталат або ПЕТ, британці назвали його «терилен». Але через воєнний час патент не оприлюднювали, а виробництво взагалі вдалося розпочати лише 1954 року. Незалежно від британців ПЕТ 1945 року синтезували американці з компанії DuPont, і 1953-го випустили його на ринок під назвою «дакрон».

Відтоді з поліестерової тканини роблять найрізноманітніші речі — штани, куртки, сорочки, капелюхи, а також — паски безпеки, вітрила і ще купу всього. Цей матеріал дешевий, міцний і геть нетоксичний. Він погано піддається біодеградації, зате прекрасно переробляється.

Мода завжди була з людиною, наука — ні. Але сучасний одяг неможливо уявити без матеріалів, створених титанами хімії.

Штучні тканини — плід прискорення наукового пізнання і життя взагалі. Прально-сушильним машинам LG відомо, що таке прискорення — завдяки технології TurboWash 360 вони здатні досконально випрати речі всього за 39 хвилин.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter