Майстри ілюзії: як Ізраїль та Єгипет лякали один одного вигаданою зброєю

Наприкінці 1950-х Ізраїль перебував у вкрай несприятливій ситуації. У березні 1957 року закінчилася Суецька криза, під час якої Ізраїль розбив єгипетську армію і захопив майже весь Синайський півострів, але зрештою вивів звідти війська. Стало зрозуміло, що конфлікт не вичерпано — Єгипет, Сирія, Йорданія та інші арабські країни не визнають Ізраїль, а молода єврейська держава не здатна претендувати на більші території. Розпочався період взаємних погроз та локальної гонки озброєнь.

5 липня 1961 року Ізраїль з гордістю представив запуск у космос балістичної ракети «Шавіт-2» (Комета). З’явилися відео та фото, на яких прем’єр-міністр Давид Бен-Гуріон, очільниця МЗС Голда Меїр та інші високопосадовці оглядають велетенську ракету, а потім відбувається її старт. Усі газети рясніли фотографіями запуску та огляду. Після цього Ізраїль гордо відзначив, що віднині є третьою країною після СРСР та США, яка володіє міжконтинентальними ракетами та можливістю виходу в космос.

Бен-Гуріон навіть зробив офіційну заяву, що ракету збудовано виключно в Ізраїлі та спроєктовано ізраїльськими вченими з компанії Rafael без сторонньої допомоги. В СРСР та США до цього запуску ніхто не поставився серйозно, але відео влучило в ціль — в Єгипті та Сирії повірили. Арабська преса в паніці тиражувала новину про те, що хитрі євреї запускають ракети в космос і скоро всіх завоюють. Президент Єгипту Гамаль Абдель Насер наказав терміново зібрати свою єгипетську ракету, не гіршу за ізраїльську. Вже 1962 року Єгипет показав кадри запуску ракети «Ель-Кахар».

Що ж було насправді? «Шавіт-2» була примітивною ракетою на твердому паливі. Трохи менше ніж 4 метри заввишки, замість заявлених 12 метрів. Фото та відео робили з такої перспективи, аби глядачу здавалося, що ракета є дуже великою. Наприклад, фото, де Бен-Гуріон та його колеги дивляться вгору, задерши голови, є постановочним — вони просто дивляться в небо. Серйозно вважатися повноцінною космічною ракетою-носієм «Шавіт-2» не могла.

Єгипетська ракета «Ель-Кахар» виявилася аналогічним блефом, невеликим виробом, який зовсім не тягнув на науковий прорив. Водночас близькосхідні ракетні перегони прискорила дослідження в цій галузі як в Ізраїлі, так і в арабських країнах.

Що було далі:

• В червні 1967 року спалахне Шестиденна війна, проти Ізраїлю виступлять Єгипет, Сирія, Йорданія, Ірак та Алжир. В результаті Ізраїль відбере Голанські висоти в Сирії, Синай та Газу — в Єгипту, а західний берег річки Йордан — у Йорданії. Балістичними ракетами ані Ізраїль, ані Єгипет у цій війні не користувались.
• 1971 року Ізраїль представить бойову балістичну ракету середньої дальності «Єрихон-1», довжиною 13,4 метра та вагою 6,7 тонни. «Єрихон-3» уже вважається міжконтинентальною, ходять чутки про розробку «Єрихона-4». Кількість та технічні характеристики своїх ракет Ізраїль тримає в таємниці.
• 19 вересня 1988 року з авіабази Пальмахім на південь від Тель-Авіва буде запущено ракету-носій з тією ж назвою — «Шавіт». Тільки тепер це вже не буде блефом, відтоді Ізраїль стане восьмою державою у світі, здатною самостійно виводити апарати на навколоземну орбіту.

Читайте далі, як Ізраїль залишив Сирію без ядерного реактора.

Автор:  Ігаль Левін — офіцер Армії оборони Ізраїлю, військовий аналітик та соціальний активіст.