Як російський дух посварив синів імама Шаміля

25 серпня 1859 року впала фортеця Гуніб. Імам Шаміль, лідер мюрідів, що тримав там оборону, був змушений здатися у російський полон. Піввікова Кавказька війна завершувалася: народи Чечні і Дагестану були тепер приборкані, спротив приєднанню Північного Кавказу до імперії тепер чинили самі черкеси.

На перемовинах про капітуляцію Шамілю обіцяли безпеку, і ця умова була виконана. Імаму виділили невеликий маєток у Калузі, де він оселився з родиною і прислугою.

З Шамілем приїхали дві дружини і два сина: 27-річний Газі-Мухаммад і 20-річний Мухаммад-Шефі. Рідні брати, вони не були зовні схожі. Газі — худий і жилавий, з бородою без вусів на кутастому обличчі. Шефі — в дитинстві огрядний і добродушний, з віком відростив вуса.

Газі-Мухаммад. Джерело: Військовий літопис Росії у фотографіях. 1850-ті - 2000-ті: Альбом. - М.: Голден-Бі 2009 - с. 204-205.
Мухаммад-Шефі (другий зліва) з родичами. Малюнок: Василь Федорович Тімм / Library of Congress

Після приїзду до Калуги шляху братів розійшлися. Газі залишився з батьком, а Шефі захотів служити в російській армії. Олександру II ідея сподобалася, і молодого кавказця зарахували до імператорської лейб-гвардії.

1868 року старого Шаміля перевезли в місто з більш здоровим кліматом — Київ. Рік по тому він отримає дозвіл здійснити паломництво до ісламських святинь і помре в Медіні, яка перебувала під владою Османської імперії.

Газі дозволять поїхати за дружиною і молодшим сином Шаміля, який народився в Калузі. Він повернеться до Росії один, виб’є у влади грошей на утримання сім’ї батька і поїде знову — тепер уже назавжди. Перший раз російської кулею Газі-Мухаммад був поранений в 6 років, все життя воював і вирішив продовжити це в рядах турецької армії.

1877 року почалася Російсько-турецька війна. Газі зустрічає її в чині генерал-лейтенанта Його Величності Султана. Шефі — полковник Російської імператорської армії. Дізнавшися про те, що брат вирушив на фронт з турецького боку, Шефі просить Олександра II також відправити його туди.

Чи то імператор хоче уникнути сутички двох братів, чи то підозрює зраду, але Шефі відсилають служити в Казань, подалі від війни. Брати пишуть один одному листи і в листуванні страшно сваряться. Газі вважає, що всі кавказці, які перейшли на службу до російського імператора, «пропахли російським духом».

Перша фотографія імама Шаміля, зроблена на початку вересня 1859 р. графом Ностіцем І.Г. в Чірюрті. Джерело: Ансар / ansar.ru

1878 року війна завершилася. Туркам вдалося запалити повстання в Чечні, але на основних фронтах вони зазнали поразки і на Кавказі теж закріпитися не змогли. Газі-Мухаммад, спадкоємець Шаміля, став не потрібний османському двору. Його підвищили до маршала, дали хорошу пенсію і почесно заслали до Медіни. Шефі продовжував жити в Казані, і дослужився до генерал-майора.

Так вони обидва й старіли, відставними офіцерами, однаково далекими від батьківщини. Брати продовжують листування і миряться, турбуються про здоров’я один одного.

«Постарайся здійснити хадж, це принесе велику користь твоєму здоров’ю. У мене було хворе серце, і паломництво мене зцілило», — писав Газі братові.

Газі-Мухаммад помер 1902 року в Медіні й був похований поруч із батьком, як хотів. Мухаммад-Шефі помер через чотири роки в Кисловодську, його поховають у селі Учкекен в Карачаєво-Черкесії.

Читайте далі про пригоди грузинського князя на англо-бурській війні.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter