1961 року ГРУ довело, що міністру оборони не можна спати з повіями

Крістін Кілер була дівчиною з небагатого лондонського передмістя, якій просто пощастило потрапити в ескорт. Вона зовсім не розбиралася в державних справах, і мимоволі підставила своїх клієнтів. 1961 року повія спала поперемінно то з військовим міністром Великобританії Джоном Проф’юмо, то з офіцером ГРУ Євгеном Івановим. Цей трикутник змінить життя обох чоловіків та політичне становище в країні.

На липневий вікенд 1961 року в заміському палаці лорда Астора над берегом Темзи зібралася великосвітська публіка. Серед чотирьох десятків гостей були президент Пакистану Айюб Хан, військовий міністр Джон Проф’юмо з дружиною Валері Гобсон і група урядовців. Успішний лікар-остеопат Стівен Ворд узяв на себе роль організатора вечірки й заздалегідь подбав про ескорт для джентльменів. Серед запрошених повій була 19-річна Крістін Кілер.

Купаючись голою в басейні, Крістін сподобалася 50-річному Профьюмо. Коли його дружина відвернулася, вони усамітнились всередині палацу. Пізніше дівчина згадувала: «Ми зайшли в першу ж кімнату, і він став пестити мене нижче спини».

Недільного ранку до тусовки приєднався друг Ворда, Євген Іванов. Розвідник, якого вважали помічником військово-морського аташе радянського посольства, приїхав з Лондона заради можливості поговорити з Айюб Ханом. Президент якраз збирався летіти до Вашингтона, щоб обговорити становище в Німеччині. Суперечка про статус Західного Берліна погрожував тоді перерости у війну між США і Союзом, але завершиться будівництвом знаменитої стіни.

Крістін Кілер, 1963 рік. Фото: Lewis Morley / Victoria and Albert Museum, London / Museum no. E.2-2002
Крістін Кілер, 1963 рік. Фото: Lewis Morley / Victoria and Albert Museum, London / Museum no. E.2-2002

Коли Іванов зібрався назад в Лондон, Ворд попросив забрати з собою Крістін Кілер, через яку Проф’юмо вже почав сваритися з дружиною. Грушник зрадів. «Ти ба! Міністр оборони на гачку в дівки! А що як скористатися цим? Моя уява одразу ж почала малювати можливі сценарії розвитку ситуації», — пише він у збірнику мемуарів «Голий Шпигун».

Вже в Лондоні Кілер запрошує Іванова на чай і після сексу шпигун переконує її повідомляти про зустрічі з Джоном Проф’юмо. За кілька тижнів міністр зав’язує з повією справжній роман. Радянські агенти поставили в її спальні пристрої для підслуховування та отримали колекцію компрометуючих фото міністра, щоб використовувати для шантажу.

У ГРУ не знали, що Стівен Ворд був інформатором британської контррозвідки MI5. За його наводкою спецслужби стежили за розвитком історії в надії на допомогу Кілер і Проф’юмо завербувати Іванова. Однак міністр злякався, відмовився допомагати спецслужбам, припинив побачення та зачаївся.

Проте Крістін навряд чи усвідомлювала серйозність становища і багато базікала про свої пригоди. 1962 року вона зустріне в нічному клубі Джона Льюїса, колишнього депутата парламенту від лейбористів. Почувши шпигунську історію з військовим міністром уряду консерваторів в головній ролі, Льюїс перекаже все журналістам.

Проф’юмо в супроводі поліції йде до свого дому на Честер Террас в Лондоні, 18 червня 1963 рік. Фото: Archief ANP scans / Nationaal Archief

Газета Sunday Pictorial (зараз — Sunday Mirror) пропонує Крістін Кілер за інформацію про роман з Проф’юмо аванс в 200 фунтів і обіцяє заплатити ще 800 після виходу статті. Мало! News of the World дає в 100 разів більше і в березні 1963 року роздуває першокласний скандал. Вся Британія обговорює опубліковані листи міністра до повії й припущення, що СРСР нібито отримало від нього інформацію про американську ядерну зброю в ФРН.

21 травня Проф’юмо ще божиться в Палаті громад, що не спав з Кілер, але вже в червні під натиском преси зізнається. Політику йому довелося залишити. Обставини скандалу розслідує комісія під керівництвом лорда Деннінга, другого за званням судді Великої Британії. Він приходить до висновку, що Проф’юмо був «необережним», але не сумнівається в його лояльності. Витік секретних даних заперечується.

До цього часу Євген Іванов вже кілька місяців перебуває в Москві. Справу за фактом шпигунства не заводять, але становище вимагає покарати хоч кого-небудь. Звинувачення у звідництві та аморальній поведінці висувають доктору Стівену Ворду. Судовий процес припиняється після його самогубства. На кілька місяців до в’язниці потрапляє лише Кілер — за неправдиві свідчення під присягою.

Крістін Кілер біля суду 13 вересня 1963 року. Фото: Gelderen, Hugo van / Anefo / Nationaal Archief

Що було далі:

  • Репутація консерваторів сильно постраждала. У жовтні 1963 року уряд Гарольда Макміллана йде у відставку. На парламентських виборах 1964 року перемагають лейбористи.
  • Джон Проф’юмо спокутує провину благодійністю. Дружина прощає йому зраду.
  • Євген Іванов 1981 року вийшов у відставку. 1992-го його мемуари «Голий шпигун» передрукувала газета The Sunday Times, наступного року на прохання британських журналістів Іванов зустрівся з Крістін в Москві. «Він погладшав, посивів і вже не був тим великим могутнім ведмедем, який лежав у моєму ліжку», — пізніше згадуватиме Кілер.
  • 2010 року ФБР розсекретило документи по справі Проф’юмо: досьє на кожного учасника скандалу, докладний опис оргій британської еліти, оцінку отриманої ГРУ інформації.

Читайте далі про найбільшу колекцію шпигунських камер.

Фото на обкладинці: The Print Collector / Image State / East News

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter