Контрактовий будинок: Розбиті серця, карткові борги та схрон декабристів

Контрактовий будинок міг зникнути з обличчя землі, але встояв. 200 років тому тут рікою текли гроші й шампанське. Шляхта, дворяни й богема протягом місяця з’їжджалися до Києва на Поділ — на знаменитий Контрактовий ярмарок, гуляти й торгувати. До приїзду заможних гостей кияни підвищували ціни на житло втричі, а місто зростало. Разом з компанією SAGA Development згадуємо дивовижну історію цієї будівлі.

Кінець XVII століття. Найвища будівля Києва — магістрат — всього два поверхи. Будиночки в основному з лози та дерева. Поки в місті живе всього 20 тисяч людей. Невдовзі сюди будуть з’їжджатися на місяць ще стільки ж. У поки що провінційний Київ вдихнула життя драма міжнародного рівня. Наприкінці XVIII століття три монархії втретє і востаннє ділили Річ Посполиту. Саме після Третього поділу вона припинила існувати як суверенна держава. Австрія, Пруссія та Росія отримали по мільйону нових підданців, і тим довелося жити за новими правилами.

Кордони перекроїли, а з ними й локації зборів польських купців-мільйонерів. Традиція з’їжджатися на ярмарки була популярною в Європі ще з Середньовіччя. Власне, ярмарки тому й називали контрактовими — тут підписували «контракти», купували маєтки, землі й рабів, оформлювали кредити та стягували борги, брали товари гуртом, щоб опісля їх перепродати. Найбільші контракти підписували у Львові та Дубні (Рівненська область). У Дубно, де сьогодні проживає 40 тисяч людей, ще 200 років тому з’їжджалися на «контракти» «аж до 30 тисяч людей».

Після поділу Дубно опинилося на краю Російської імперії, за 30 км від кордону, і збирати тут десятки тисяч заможних громадян стало просто небезпечно. Львів взагалі опинився по той бік кордону — у складі Австрії. Тому імператор Павло I запропонував альтернативу — «контракти» перенести до Києва.

Приймати комерсантів вирішили на Подолі — районі ремісників і купців. Перші торги організували у ратуші магістрату, проте його можливості не впоралися з напливом «контрактовичів». Крім того, найсерйозніші угоди купцям доводилося підписувати у Печерську, у головному суді — і буквально трястися туди через поля, яри та улоговини. Тому вирішено було «всьому контрактовому виробництву бути в одному місці, тобто у зазначеному вище міському, що на Подолі, будинку».

Ставка на контракти владу не розчарувала. Вже 1803 року обіг угод на київських контрактах становив 10 мільйонів рублів сріблом. Водночас спочатку рублів на контрактах практично не було — скарбницю Києва наповнювали «червінці» з Голландії, Австрії, Угорщини, Польщі. Лівобережні дворяни їздили на торги до Ніжина, Ромен, Полтави чи Харкова. До Києва ж їхали із заходу Дніпра — не лише з Польщі та Литви, а й із Франції, Англії, Італії, Греції.

Але найбільше на закордонних багатіїв чекали кияни. На час контрактів, на різдвяні свята та наступні три тижні, ціни на житло на Подолі злітали до небес.

Український радянський вчений Федір Ернст писав: «На вулицях Подолу трапляються й інші пастки — розіслані домовласниками хлопчики та дівчатка. Вони закликають панів і пропонують житло з усім необхідним… За будинок з 5–6 кімнат, залежно від облаштування, беруть від 200 до аж 500 карбованців сріблом; за дві або навіть одну світлицю, залежно від вмеблювання, — від 30 до 80 рублів сріблом. З 15 січня кияни починають переселятися у тісні квартири, звільнені покої здають».

У новому Контрактовому будинку на Покровській вулиці на Подолі торги проводили до 1811 року. Але це не та будівля, що знайома нам. Нинішній Контрактовий будинок — свідок відродження та глобальної перебудови Києва після катастрофічної Подільської пожежі 1811 року. Дерев’яний, тісно забудований Поділ згорів дощенту за три дні.

Будинок недарма виглядає самотнім на нинішній Контрактовій площі. За задумом британського архітектора Вільяма Гесте це мав бути комплекс — з поштового відділення, магістрату та Контрактового будинку. Збудували лише Контрактовий будинок і не можна сказати, що сучасники були задоволені. Тоді історики скаржилися, що Київ «набув того нудного, казенного вигляду, який мають майже всі міста Росії».

Архітектор Вільям Гесте планував побудувати комплекс що складався б з поштового відділення, магістрату та Контрактового будинку. Звели лише Контрактовий будинок.Ескіз люб'язно надав Іnший Kyiv
Контрактовий будинок, 2014 рік. Фото: Posterrr / Wikimedia Commons / CC BY-SA 4.0

Контрактовий ярмарок став прикриттям для таємних зустрічей декабристів. Південне товариство, тобто українська гілка дворян-революціонерів, протягом чотирьох років, з 1822-го до 1825-го, збиралася під час «контрактів». Українці виявилися найактивнішими ідеологами та учасниками декабристського руху. Під час з’їздів, які декабристи так і називали — «київські контракти», вирішували, як повалити царизм і скасувати кріпацтво. На одному зі з’їздів у Києві українські декабристи ухвалили програму «Руська правда», перший проєкт конституційної думки на українських землях, та й загалом в імперії.

Ярмарок біля Контрактового будинку. Листівка видання фотографа Маркова

20 років потому тут побуває Тарас Шевченко. З моменту викупу з кріпацтва письменник жив лише у Петербурзі, а у свою першу подорож в Україну вирушив лише у 29 років, 1843-го. «Контракти» Шевченко згадує у повісті «Близнюки» 1855 року, написаній під час заслання в Казахстані.

«А про ці славні контракти чув я від самого Льва Миколаєвича ось що: небіжчикові батькові його (мабуть, з великого перепою) спало на думку встругнути таку мудру штуку, якої не встругнув ніколи й уславлений п’яниця К. Радивил. Отож він, напхавши валізи асиґнаціями, і поїхав у Київ та перед самим з’їздом на контракти й закупив усе шампанське вино. Почалися балі під час контрактів, аж тут — нема ані пляшки шампанського в погребах. — “Куди поділося?” — питають. — “У полковника Свічки”, — відповідають. До Свічки, а він не продає. “Пийте так, — каже — хоч купайтеся в ньому, а на продаж — нема”. Знайшлися добрі люди — і так випили» (переклад В. Прокоповича). 

Гесте недарма спроєктував на другому поверсі будинку концертний зал. «Контрактовий будинок під час контрактів відіграє роль біржі; у ньому сходяться від 9 до 3 години з ранку, а потім від 5 до 9 вечора. Сходяться всі, кому потрібно і кому не потрібно; юрба, стовпотворіння, тиснява жахлива, задуха несусвітна. У контрактовому будинку — найкращі крамниці з делікатним товаром, у контрактовому будинку артисти дають концерти, в контрактовому будинку — бали та маскаради з усіма блискучими вигодами, у контрактовому будинку ви побачите геть усіх, кого тільки забажаєте…», писав журнал «Москвитянин». Тут виступали польський скрипаль Кароль Липинський, французький скрипаль Шарль Лафон, італійська співачка Анджеліка Каталані, угорсько-німецький піаніст Ференц Ліст. Останній «на контрактах» спускав свої гонорари — за картковим столом разом з київськими студентами.

Розквіт контрактів припав на 1830–1840 роки. Занепад їх спровокували кілька речей. По-перше, скасування кріпацтва: маєтки разом з «душами» були головним лотом торгів. По-друге, технічний прогрес. Павутина телеграфних мереж і залізниць обплутала Україну вже в середині ХІХ століття. Можливостей для зв’язку з клієнтами та доставки товарів побільшало, постійна «осіла» торгівля замінювала ярмарки. Давши платформу для розвитку біржі та банківської системи, торги відходили у минуле. Коли на початку XX століття контрактовий ярмарок майже згас, мерія вирішила збудувати новий Контрактовий будинок. За масштабами проєкт нагадував бізнес-центр — з магазинами, складами, концертною залою. Від знесення знайомий нам Контрактовий будинок «врятувала» Перша світова війна. Опісля відродити контрактовий ярмарок намагалися більшовики у 1920-х, але його історія закінчилася із занепадом НЕПу.

Як колись Контрактовий будинок, багатофункціональний комплекс ANDRIYIVSKY City Space обіцяє стати новим центром тяжіння Подолу. Перші поверхи комплексу займуть кафе, ресторани, ритейл, культурні та освітні простори — все це зможе активувати локальну економіку, привабить сюди активних і прогресивних киян, створить нові пішохідні маршрути та вдихне в район нове життя.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter