Історія метро: як будували станцію «Дніпро»

У спецпроєкті «Історія метро» WAS спільно з Mastercard і «Київським метрополітеном» розповідає сім історій про технологічні нововведення, які за півтора століття зробили метрополітен по всьому світу таким, яким ми його знаємо, від першої кільцевої гілки й до новітніх способів оплати проїзду.

Чим унікальний Київський метрополітен? Зазвичай заведено згадувати станцію «Арсенальна», яка вважається найглибшою у світі — 105,5 м. Про сусідню станцію «Дніпро» згадують рідше, хоча історія її унікального механізму не менш цікава.

Київський метрополітен відкрився 23 лютого 1960 року відразу на п’яти станціях від «Вокзальної» до «Дніпра». Загальна протяжність гілки — 5,2 км. Розвиток лінії в західному напрямку був цілком логічним, а ось в протилежному напрямку виникли складнощі. Станція «Дніпро» впиралася в річку Дніпро, а міст Метро був ще не готовий. Його відкриють тільки 1965-го.

Склад метро закінчував свій шлях на естакаді над набережною. Тому іноді вагони потрібно було якось на естакаду підіймати й звідти спускати. Для доставлення вагонів на колії станції «Дніпро» була створена складна система. Шлях вагона починався на залізничній станції «Дарниця». По дорозі його переводили на трамвайну лінію, по якій вагон перетинав Дніпро через міст Патона, а потім вздовж набережної підбирався до станції «Дніпро».

Станція метро «Дніпро», 1960 рік. Джерело: Старий Київ / starkiev.com

Далі його шлях лежав в депо для технічного огляду, яке розташовувалося лівіше естакади. Пройшовши огляд вагон заїжджав під естакаду на поворотне коло, яке розгортало його на 90°. Сам по собі подібне коло — не новина. Воно широко застосовувалося по всьому світу на залізницях для розвороту поїздів. Але спеціально для станції «Дніпро» коло було обладнане підіймачем, який доставляв вагон вгору на шляху через отвір в естакаді.

Поворотний круг під станцією метро «Дніпро», 1960 рік. Джерело: Старий Київ / starkiev.com

Така складна конструкція, з пропускною здатністю всього лише одного вагона за раз, була життєво необхідна для функціонування всієї гілки. 5 листопада 1965 року відкриється метроміст і відразу три нові станції — «Гідропарк», «Лівобережна» і «Дарниця» з депо. Поворотне коло і підіймач стануть не потрібні. Подивитися, як виглядав цей механізм можна на архівних фото. Або в «Музеї Київського метрополітену», де є мініатюра, що демонструє роботу кола і підіймача в русі.

Радянський пасажир, щоб потрапити в метро, купував талон за 5 копійок, або кидав монетку в турнікет.. З 1991 року в незалежній Україні метрополітен увійшов в еру жетонів. І тепер вона закінчується. Наступного разу WAS спільно з Mastercard, завершуючи цикл історій про метро, ​​розповість, як еволюціонували системи оплати підземного транспорту.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter