Азбучна війна: як вводили латинку в українській мові

І зараз існує багато прихильників абетки для української мови, проте далі розмов справа не заходить. А от у 19 столітті на Галичині все було більш серйозно, і там навіть розгорнулася «Азбучна війна».

Найвпливовішим прихильником латинки був український етнограф, мовознавець, священик греко-католицької церкви Йосип Лозинський. 1834 року він опублікував у Львові статтю «О wprowadzeniu abecadła polskiego do pismiennictwa ruskiego» («Про впровадження польського абецадла в українській писемності»).

Абецадлом, тобто «абеткою» по-польськи, Лозинський називав адаптований польський алфавіт. Священик вважав, що архаїчна церковнослов’янська кирилиця погано годиться для запису української фонетики і за рік видав збірку текстів пісень на абецадлі.

Це викликало багаторічний срач. На думку противників латинки, впровадження абецадла посилило б польські впливи і остаточно відірвало б Правобережну Україну від Лівобережної. У 1840-х роках Лозинський відмовився від своєї ідеї.

Ініціативу підхопив філолог, чиновник міністерства освіти Австрійської імперії Йосеф Їречек. Власну версію нової української абетки він створив на основі чеської. 1859 року проект підтримала влада. Намісник Галичини Аґенор Голуховський заявив про плани викладати алфавіт Їречека в школах регіону.

Підтримка губернатора зіграла проти філолога — в ініціативі побачили політичний підтекст. 1861 року міністерська комісія відхилила проект чеха.

Inszym razom — написав би Лозинський.
Inšym razom — відповів би Їречек.

Читайте далі основні тези Валуєвського циркуляра.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter