1958

«Володя! Не п… и на вухо», — так люди писали знаменитостям задовго до появи Facebook.

27 лютого 1928 року в Дніпропетровську виступив найвідоміший на той час радянський поет — Володимир Маяковський. Як було заведено, із зали передавали записки з питаннями і побажаннями. Близько двох сотень з них збереглися.

Більшість запитань стосувалися творчості Маяковського і його ставлення до інших поетів (перш за все Єсеніна, який повісився за два роки до того). Але піднімалися й далекі від літератури теми. Дослідник архівів Едуард Андрющенко вибрав для WAS кілька звернень.

  • «Ваша думка щодо статевого питання». Мабуть, автор записки натякає на стосунки поета з заміжньою Лілею Брік. У ранньому СРСР було чимало прихильників вільних відносин.
  • «Поясніть, чому футуристи в СРСР прихильники комуністів, а в Італії — фашистів». Фашисти, які прийшли до влади в Італії, вже який рік не сходили з язиків радянських громадян. В інтернеті зустрічаються вірші на славу Муссоліні, нібито написані Маяковським, але це фейк.
  • «Ваша думка щодо опозиції», «Чому ви про Троцького — нічого!» Ще зовсім недавно в СРСР існувала опозиція на чолі з Троцьким. На момент виступу вона була розгромлена Сталіним, Троцький — висланий.

У багатьох записках висловлювалися претензії. Слухачів обурювали високі ціни на квитки, незрозумілість віршів Маяковського, неналежна лексика.

  • «Чому Ви вживаєте такий „реалізм“ як „сволота“, „матір твою за ногу“… »
  • «Ти не такий великий дурень як великий поц». Хтось використовував слово, що прийшло до російської з їдишу.

З особливою фантазією поета тролили за рекламні вірші. Його рядки «Лучших сосок не было и нет, готов сосать до старых лет» і «Нигде кроме, как в Моссельпроме» (це про ковбасу) вже були синонімом нав’язливої ​​реклами. Вірш «Плюй в урну» реклами не містив, але публіка відносила його до низькопробної, утилітарної поезії:

  • «Славте не лише урну, а й… презервативи. Це також важливо, як і соски».
  • «Чому в Європі на підлогу не плюють, хоча там немає Маяковського?»
  • «Ну, добре. Нехай реклама про соски важливіша за Онєгіна (для села). Але наше поки що малограмотне село читає Пушкіна з більшою легкістю, ніж ваші сосочні реклами. Потім „Нигде кроме, как в Моссельпроме“ — також важливіше за Шекспіра?» Тут Маяковському пригадують те, як він протиставляв себе «застарілим» класиків.
  • «У Гумотресті почали виробляти гумові, переносні пам’ятники, не спізніться замовити». Це знову про соски.

Інша популярна претензія до поета стосувалася гучного голосу, яким він говорив зі сцени.

  • «Чому не дивлячись на те що Ви говорите точно з Ієрихонської труби я мало не заснув».
  • «Володя! Не п…и на вухо».

Із зали приходили й римовані наїзди на Маяковського:

  • «Скажи, какой шутник назвал тебя поэтом,
    Признал талант, послал в Европу,
    То, верно, не был друг — злодей
    Наверно друг с досадою махнув рукой
    Послал тебя бы просто в Ж (далі закреслено)».

Що Маяковський відповідав, невідомо. Можливо, сцені довелося влаштовувати батли з залом.

Джерело фото: Державний каталог Музейного фонду РФ/ Державний музей В.В. Маяковського

Всі історії (167)