8264

«Мертва голова» на островах Британії: нові дані про нацистські концтабори

Олдерні — один із британських Нормандських островів у протоці Ла-Манш. Серед британців він відомий як «Острів Мовчання» — протягом нацистської окупації на цьому невеликому клаптику суші діяли два концтабори, але дуже мало було відомо про те, що там відбувалося. Нарешті ситуація почала змінюватися — світ дізнався про великі злочини на маленькому острові.

Німецька окупація Нормандських островів тривала з 30 червня 1940 року до 9 травня 1945-го. На острові Олдерні площею менше 8 км² у січні 1942 року почали діяти 4 трудові табори: Боркум, Гельголанд, Зильт і Нордернай. Там утримували й змушували працювати близько 6000 людей — українців, французьких євреїв, іспанських республіканців, поляків, росіян тощо.

Табори будувалися і управлялися Організацією Тодта, однак у березні 1943 року Зильт і Нордернай увійшли до північно-німецької мережі концтаборів Ноєнгамме, потрапивши під управління підрозділу СС «Мертва голова».

Наприкінці березня 2020 року команда британських археологів із Стаффордширського університету опублікувала статтю в журналі Antiquity, в якій описані результати дослідження табору Зильт.

Відомо, що Зильт був розрахований на 200 в’язнів, з яких протягом першого року від поганих умов утримання і важкої праці загинуло 20 %. Однак 1943 року до табору заселили ще близько 1000 ув’язнених. За свідченням очевидців, люди працювали по 12 годин на добу, отримували погане харчування й постійно зазнавали жорстоких побоїв.

Залишки концтабору Зильт з висоти пташиного польоту. Меморіальна плита біля в’їзду на територію табору, встановлена 2008 року. Фото: Antiquity Publications Ltd / Centre of Archaeology, Staffordshire University
Руїни будівель концтабору Зильт: A) туалетний блок; B) льох в’язничної кухні; C) залишки стаєнь; D) канцелярія СС. Фото: Antiquity Publications Ltd / Centre of Archaeology, Staffordshire University

За допомогою археологічних методів, супутникових знімків острова Олдерні та лідарів вчені змогли створити мапу концтабору, 3D-моделі споруд й оцінити умови життя людей там. Згідно отриманих результатів, бараки були збудовані погано й не захищали від холоду й вітру. А на кожного в’язня припадало лише близько 1,5 м² простору. Ці дані підтверджують свідчення очевидців про поширеність вошей і смертоносні спалахи черевного тифу. В той же час науковці побачили, що нацистські наглядачі жили з комфортом у будівлях із міцними кам’яними стінами.

За документами нацистів, у Зильті померло лише 103 в’язня — нібито від серцево-судинних захворювань. Але нещодавні відкриття масових поховань на острові свідчать, що лише в цьому одному невеликому таборі загинули не менше 700 людей.

«Ця робота проливає нове світло на… досвід тисяч примусових працівників. […] Історичний, криміналістичний та археологічний підходи врешті дозволили знайти нові докази та надати слово тим, хто страждав і помер на Олдерні багато років тому», — відзначають автори дослідження.

Зильт закрили 1944 року. В’язнів, що вижили, перевели до концтаборів на території окупованої Франції. Після війни влада Британії провела близько 3000 інтерв’ю з німецькими офіцерами й уцілілими в’язнями. Офіційний рапорт пом’якшував найжахливіші деталі, щоб вгамувати чутки про «табір смерті» на британській землі. Подробиці стають відомі лише зараз.

Читайте далі, як на британському острові феодалізм проіснував до 21 століття.

Автор: Олексій Петюх, історик, науковий журналіст

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter