Муссоліні проти літер: як у фашистській Італії боролися за чистоту мови

23 липня 1929 року італійський диктатор Беніто Муссоліні заборонив вживання іншомовних слів та літер. Розповідаємо, навіщо та до чого це призвело.

Коли 1870 року завершилося об’єднання Італії, на її території говорили більш ніж тридцятьма різними мовами та діалектами. Літературною італійською у цей період говорило лише біля 3 % населення новоствореної країни. Уряд об’єднаної Італії намагався змінити ситуацію, відкриваючи школи, де навчали офіційною італійською, але справа йшла повільно.

На час приходу до влади Беніто Муссоліні 1922 року італійською мовою говорили приблизно 12 % населення країни, решта продовжували користуватися місцевими мовами та діалектами. Щоб прискорити мовну уніфікацію країни й боротися з іноземним впливом, 1929 року італійський уряд заборонив використання іншомовних слів та п’яти літер, які використовуються лише в запозичених словах — J, K, W, X, Y. Діалекти та місцеві мови також визнавалися іноземними, їх використання в публічному просторі було заборонено. Італійською мали видаватися всі газети, журнали та книги. Фільми, які виходили в прокат, також мали дублюватися італійською, що дало початок італійській індустрії озвучки, яка процвітає досі.

Фасад Палаццо Браскі (тоді штаб-квартира Національної фашистської партії) у Римі з агітаційним плакатом під час політичної кампанії 1934 року. На плакаті зображене обличчя Муссоліні зі словом «так», яке повторюється багато разів. Джерело: Wikimedia Commons

В Італії розгорнулася активна робота з пошуку або вигадування італійських відповідників для іншомовних слів: до неї залучали лінгвістів та інтелектуалів, а газети проводили серед читачів конкурси на найкращі італійські замінники іноземних термінів. За кілька років в італійській мові з’явилося близько 500 нових слів.

Перейменування торкнулося також географічних назв та власних імен. Фашисти придумували нові «питомо італійські» назви містам та селам, приблизно п’ятьом тисячам людей (особливо хорватського та словенського походження) довелося змінювати прізвища. Перекладали також назви іноземних міст та імена іноземців: так Буенос-Айрес стали називати «Буонарія», а Луї Армстронґа охрестили Луїджі Браччофорте.

Що було далі:

  • Після завершення Другої Світової італійською говорила третина населення Італії. Уніфікація мови прискорилася в 1950-х з поширенням телебачення та зростанням рівня грамотності серед італійців. Близько 90% населення Італії зараз говорять італійською.
  • Заборонені Муссоліні п’ять літер використовуються в словах, запозичених з інших мов, але в офіційному італійському алфавіті досі лишається 21 літера.
  • Більшість слів, впроваджених фашистським урядом, забулися, але деякі закріпилися в мові й використовуються досі. Наприклад, Мікі Мауса дотепер називають «Topolino» («Маленька Миша»).

Читайте далі про свинцеві 70-ті в Італії.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter