61745

Найстрашніша катастрофа в морській історії Британії — це не «Титанік»

17 червня 1940 німці потопили транспорт «Ланкастрія». Це наймасштабніша за кількістю жертв катастрофа в історії британського флоту: загинули від 3 до 6 тисяч людей. Точна цифра втрат невідома. Родичі загиблих стверджують, ніби влада Великої Британії приховує документи навіть через вісімдесят років після трагедії.

Лайнер океанського класу з водотоннажністю 16 200 реєстрових тонн і довжиною корпусу в 176 метрів був розрахований на перевезення 2 200 пасажирів і членів екіпажу. З 1920 року теплохід курсував Атлантикою та Середземним морем, зокрема возив прочан до Риму.

У квітні 1940 року королівський флот реквізує «Ланкастрію». Тепер це військовий транспорт: спочатку перекидає техніку британського експедиційного корпусу до Франції, потім бере участь в евакуації армії з норвезького Нарвіка.

Біля берегів Норвегії «Ланкастрія» вперше стикається з люфтваффе, але тоді пікірувальники цілили в інші кораблі конвою.

Листівка із зображенням «Ланкастрії», 1927 рік. Автор — Odin Rosenvinge. Фото: Marxchivist / Flickr / CC-BY 2.0

15 червня 1940 року почалася операція «Аріель» — союзні війська залишають Францію з портів на узбережжі Атлантики. 14-го капітан «Ланкастрії» Рудольф Шарп отримує наказ іти в порт Сен-Назер і забрати звідти якомога більше людей. На борт вантажаться пілоти Королівських повітряних сил, сапери, британські дипломати та інші цивільні. Пасажири отримують написані вручну квитки з номером каюти або трюму для розміщення. Очевидці кажуть про 6 або 9 тисяч пасажирів.

Коли «Ланкастрія» вийшла на зовнішній рейд, де мала зустрітися з ескортом, вона стала мішенню для бомбардувальників Junkers Ju-88. Три 250-кілограмові бомби розірвалися на палубі. Четверта через димар потрапила до машинного відділення, зруйнувала двигун і спричинила масивний витік палива. Транспорт перекинувся догори кілем і затонув лише через 15–20 хвилин після початку атаки.

Практично всі мешканці трюмів потонули разом із судном. Але навіть тим, хто вистрибнув за борт, врятуватися було непросто. Поверхнею моря розлився мазут, який потрапляв людям до носа й рота, а незабаром — загорівся від куль німецьких літаків.

Есмінець «Панджабі» і протичовновий корабель «Кембриджшир» зенітками відігнали авіацію, і спустили шлюпки. Врятувати вдалося 2 477 людей. Число загиблих оцінюється в широкому діапазоні від 3 до 6,5 тисяч, оскільки кількість цивільних пасажирів невідома. Капітан Рудольф Шарп пережив свій корабель, але 1942 року загинув на транспорті «Лаконія», торпедованому німецьким підводним човном U-156 біля берегів Західної Африки.

«Ланкастрія» затонула в страшні для Британії дні, коли країна переживала поразку від німців у Франції та евакуацію британського корпусу з Дюнкерка. Уряд Вінстона Черчилля намагався перешкодити поширенню інформації про нову трагедію: британське інформаційне агентство Press Association повідомило про катастрофу через п’ять тижнів, на день пізніше вийшла стаття в «Нью-Йорк Таймс». Американці підкреслювали, що загибель «Ланкастрії» забрала більше життів, ніж кораблетроща «Титаніка».

Люди, що вижили, та родичі загиблих ставлять питання, чому уламки «Ланкастрії» на дні не було оголошено воєнним меморіалом. 2015 року у відкритому листі до газети «Таймс» вони пожалілися, що частина документів про загибель лайнера лишається засекреченою до 2040 року. Міністерство оборони Великобританії відхилило кілька запитів, а 2015 року несподівано заявило, що всю наявну інформацію про «Ланкастрію» оприлюднило багато років тому.

ДАЛІ ЧИТАЙТЕ, ЧОМУ ІСПАНСЬКІ КОРАБЛІ 400 РОКІВ ГИНУЛИ В АТЛАНТИЧНОМУ ОКЕАНІ.

Обкладинка: «Ланкастрія» тоне біля французького порту Сен-Назер, 17 червня 1940 року

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter