Наказ спалити: як згоріло серце Росії
15 вересня 1812 року Наполеон вступив до московського Кремля. Звідти він з жахом спостерігав, як пожежа охоплює місто, в якому французи збиралися провести зиму. Незабаром вогонь так розгорівся, що Бонапарт переїхав до заміського палацу і ледь не згорів дорогою туди.
Немає сумнівів, що пожежу було організовано російською владою. Напередодні Бородінської битви градоначальник Ростопчин писав:
- «Если по нещастию столицы спасти нельзя будет, то я оставшееся предам огню» — міністру поліції;
- «Если без боя оставите вы Москву, то вслед за собою увидите ее пылающею» — генералу Єрмолову;
- «Когда ты получишь это письмо, Москва будет превращена в пепел» — дружині.
З міста вивели всі пожежні команди й вивезли «всі 64 пожежні труби з їхнім причандаллям». Серед спійманих французами паліїв були поліцейські.
У жовтні загарбники полишили Москву. Хоча в пожежі згоріли 3/4 будинків, це не було головною причиною відступу. Наполеон боявся труднощів із постачанням продовольства і розпаду армії від пияцтва і мародерства.
Ростопчин став заперечувати організацію підпалів згодом, коли з’ясувалося, що у вогні загинули 10 000–20 000 російських поранених солдатів, а городяни стали вимагати від нього відшкодування за знищене майно.