5394

Нейлон: історія успіху. Від масових страхів до «нейлонових бунтів»

Щоб нова технологія стала успішною на ринку, мало просто винайти корисну річ, треба ще зацікавити нею людей. Щоб добитись цього, виробникам часом доводиться проявити завзятість і креативність. Так сталося з нейлоном. WAS і LG розповідають історію успіху цієї штучної тканини — спочатку її боялися, а потім за неї билися тисячі жінок.

Полігексаметиленадипамід. Так називалася нова синтетична речовина на момент своєї появи 1935 року в лабораторіях компанії DuPont. Звучить красиво, але не надто підходить для ринку тканин. Була ще умовна робоча назва — «полімер 6-6». Теж не варіант.

Спочатку тканину планували назвати norun — з англійської no-run можна перекласти як «стрілок не буде». Однак від такої категоричної назви вирішили відмовитись — нова тканина була міцною, але розриви на ній все-таки утворювалися. Тоді креативники запропонували прочитати слово навпаки й отримали nuron. Але через небезпечну близькість цього варіанту до чужих торгових марок довелося шукати далі. Згодом поступовою заміною літер вийшли на остаточний варіант — nylon.

Нейлон урочисто презентували на Всесвітній виставці 1939 року в Нью-Йорку. Масово продавати нейлонові панчохи почали 1940 року. Попит був хороший, хоча коштували вони вдвічі дорожче, ніж старі добрі шовкові аналоги. Їх подавали як новаторський товар із суперматеріалу: по-перше, для нейлонових панчіх не потрібні були підв’язки, по-друге, реклама йшла під слоганами «міцні, як сталь, тонкі, як павутина» і «більше жодних стрілок». Це не могло не викликати нарікань розчарованих споживачів — нейлону об’єктивно далеко до сталі за міцністю.

Наголос на новаторство нейлону мав й інші недоліки: новий матеріал викликав недовіру й острах консервативнішої частини споживачів. Поширювалися чутки, що нейлон виробляють за допомогою кадаверінуречовини, яка виділяється при розкладанні трупів. Справді, так можна робити нейлон, але кадаверін також екстрагується при нагріванні вугілля — без жодних мерців. Вчені намагалися це пояснювати, але проблеми зі сприйняттям нової тканини залишалися.

Тоді виробники зрозуміли: час змінювати рекламну стратегію. По-перше, в DuPont почали наголошувати, що нейлон виробляється із «вугілля, повітря й води». По-друге, від педалювання новаторства й нібито невразливості матеріалу перейшли до його практичності: нейлон «виглядає красивіше й так легко сохне». Це переконало більшість скептиків — перемога панчіх нового типу була забезпечена.

Врешті на заваді ринкового успіху нейлону стали суворі історичні події — 7 грудня 1941 року Японія напала на Перл-Гарбор, і США вступили в Другу світову війну. Тепер нейлон ішов на потреби війська — з нього виготовляли парашути, канати й намети. Вироблені раніше панчохи на чорному ринку коштували шалені $20 за пару.

Ці зношені нейлонові панчохи будуть перетворені на парашути для військових льотчиків, США, 1942 рік. Джерело: National Archives and Records Administration / Office for Emergency Management / Office of War Information

Після закінчення війни люди чекали повернення до нормального життя, однією з ознак якого для американських жінок були нейлонова білизна. Туга за цими виробами серед жіноцтва була такою сильною, що в часи війни навіть з’явилася пісня When the Nylons Bloom Again.

Коли війна нарешті скінчилась, DuPont організувала велику рекламну кампанію для свого головного виробу під слоганом «Нейлонові панчохи до Різдва». Очікувалося, що у вересні 1945 року панчохи нарешті з’являться на ринку і їх вистачить на всіх. Компанія розраховувала виготовити 360 мільйонів пар, але щось пішло не так — підігрітий ринок відчував гостру нестачу товару.

По всій країні перед магазинами почали з’являтися гігантські черги жінок, що бажали купити панчохи: 30 тисяч — в Нью-Йорку, 40 тисяч — в Піттсбурзі. На всіх не вистачало — почалися сутички, доходило до пошкодження майна торгових компаній. В місті Оґаста, штат Джорджія, натовп жінок увірвався в магазин, перекидаючи полиці й стенди. В газетах було повно історій про жіночі бійки — часом доволі криваві (в хід йшли нігті та зуби). «Бунти» скінчилися лише в березні 1946 року, коли нейлонова білизна нарешті перестала бути дефіцитом.

На початку 1950-х років громадський тиск змусив DuPont дозволити іншим компаніям виробляти нейлонові речі. Вже скоро світовий ринок наповнився цими виробами — не лише білизною, але й куртками, плащами, капелюхами, спортивними костюмами тощо. Нейлон був важливим технологічним проривом, який назавжди змінив жіночу моду.

Нейлон добре сохне без зайвих зусиль, але більшість тканин — ні. З прально-сушильними машинами LG це не страшно: технологія EcoHybrid на сушінні економить і час, і місце — не треба чекати та турбуватись про розвішування.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter