Оптична зрада: чому в неоліті були криві вулиці
Неоліт був періодом переходу до відтворювального господарства і появи великих поселень. Досліджуючи неолітичні поселення Центрально-Східної Європи, словацько-німецька команда археологів виявила, що їхні житла розташовувались не по прямій лінії, а ледь помітною дугою. WAS розповідає, чому це важливо та до чого тут психологія.
Протягом останнього десятиліття в археологів з’явилося нове велике джерело інформації про життя стародавніх людей — геомагнітне сканування. Спеціальний апарат фіксує аномалії в геомагнітному полі землі й наносить їх на карту. Більшість жител в неоліті будували з використанням глини — її скупчення добре видно на результатах сканування. Це дозволяє археологам визначати розміри, розташування та кількість будівель у стародавніх поселеннях без розкопок величезних площ. Обробляючи мапи з поселень культури лінійно-стрічкової кераміки в сучасній Словаччині, археологи помітили цікаву закономірність у розташуванні жител.
«Дослідники вже давно припускали, що будинки раннього неоліту стояли близько покоління, тобто 30–40 років, і з рівними інтервалами поряд з існуючими будинками треба було будувати нові. Встановивши вік конструкцій за допомогою радіокарбонного методу, тепер ми можемо показати, що нові будівництва характеризуються ледь помітним відхиленням осі будинку проти годинникової стрілки», — каже координатор дослідження доктор Нільс Мюллер-Шіссель з Університету Кіля. Причиною такого відхилення він вважає психологічний ефект «псевдонехтування» (pseudoneglect).
Цю особливість людського сприйняття простору психологи помітили ще у 1980-х: більшість людей сприймає об’єкти в лівій частині свого поля зору трохи більшими, ніж ті, які знаходяться в правій. Під час експериментів це проявляється так: коли учасникам дають аркуш із намальованою на ньому горизонтальною лінією і просять розділити її навпіл, більшість ставлять точку трохи лівіше середини.
«Коли перед людьми стояло завдання будівництва нового будинку на певній відстані від інших, вони, маючи намір розташувати його в лінію з більш старими будинками, але не маючи інструментів для точних вимірів, найімовірніше відхилялися від задуманої орієнтації», — пишуть автори дослідження.
Вчені перевірили свою версію на даних з інших неолітичних поселень на територіях сучасної Німеччини, Франції та Словаччини і виявили там такі ж особливості орієнтування. Схожі закономірності науковці спостерігали раніше й для інших епох, зокрема, для поселень та поховань залізної доби, але не могли їх пояснити.
Нове відкриття дозволить археологам ефективніше досліджувати неолітичні поселення, дозволивши отримувати про них ще більше інформації без розкопок. Воно також може підказати нові підходи до вивчення інших епох. І звісно це урок для сучасників: хочете, щоб вийшло рівно — не будуйте «на око».
Читайте далі про те, як в неоліті з’явилася майнова нерівність.
На обкладинці: підготовка до геомагнітної зйомки. Фото: Martin Furholt / Christian-Albrechts-Universität zu Kiel / uni-kiel.de