За що Новий Орлеан буде вибачатися перед сицилійцями

Уміння просити вибачення за помилки, навіть якщо вони давні та чужі — це важлива навичка для політика, якому не пощастило жити в епоху виборчої демократії. Так, мер Нового Орлеана Латойя Кантрелл за наполяганням Ордена синів і дочок Італії готується від імені міста вибачитися за масове лінчування 1891 року. Оголосити відкритий лист планують 12 квітня, а поки WAS розбирається в обставинах справи.

15 жовтня 1891 року невідомі влаштували засідку на начальника поліції Нового Орлеана. Девід Хеннессі отримав одну кулю в ногу і другу, смертельну, в печінку. На звук пострілів прибіг його друг і колега. Капітан Вільям О’Коннор засвідчив останні слова шерифа: «Це були дагос». На похорон зібралися тисячі городян. Новина про замах з’явилася в усіх американських газетах, і розголос змусив почати масштабне розслідування.

Мотив лежав на поверхні. За кілька днів по смерті Хеннессі заарештували кількох членів сицилійської сім’ї Провенцано, яка боролася за контроль над портом Нового Орлеана. Також підозрювали братів Матрангі, власників мережі борделів.

Поліцейські слідчі встановили, що зброя, з якої стріляли, належала членам сім’ї Провенцано. Детектив агентства Пінкертона, який працював під прикриттям вказав на клан Матрангі. Мер міста призначив винагороду за інформацію, і в поліцію посипалися хибні доноси. Влада розбиратися не стала – під варту взяли 250 італійців.

Після допитів підозрюваними стали 19 сицилійців: мафіозі та простих робітників, громадян Італії та США. Суд тривав місяць, присяжних звинувачували в корупції. Шестеро були виправдані, справи трьох відправили на повторний розгляд, десятьох судити не встигли.

Через день після завершення процесу новоорлеанці вирішили здійснити правосуддя самостійно. Тисячі людей зібралися вранці під будівлею міської в’язниці. Кричали: «Нам потрібні дагос!». Консул Італії підняв тривогу і вимагав від губернатора Луїзіани вжити заходів аби запобігти насильству, але нічого зроблено не було.

Жителі Нового Орлеана збираються під будівлею міської в'язниці, 14 березня 1891 року. Джерело: Historic New Orleans Collection

Натовп безперешкодно увірвалася до в’язниці. Еммануеле Поліцці, якого визнали неосудним та Антоніо Багнетто, якого виправдали, виволокли з будівлі, повісили й розстріляли. Ще дев’ятьох забили в камерах — кулями й кийками. Тіла роздерли на сувеніри. Вісьмом сицілійцям вдалося сховатися й уникнути лінчування.

Вранці наступного дня в газеті New York Times вийшла стаття під заголовком «Італійських вбивць покарано!», автор якої хвалив новоорлеанців за рішучість. Нікого не затримали, хоча всі в місті знали адвокатів, бізнесменів, політиків, які стали організаторами й безпосередніми виконавцями розправи. Серед них були майбутній мер Волтер Чу Флауер і губернатор Джон Міллікен Паркер.

Італія вимагала покарати лінчювателів. Коли уряд США розвів руками, італійський посол виїхав з Вашингтона. У відповідь американський посол покинув Рим. Ходили чутки про можливу війну. Конфлікт вдалося владнати, коли президент Гаррісон постановив виплатити по $ 2 тисячі сім’ї кожної жертви.

До 1900 року в США було зафіксовано ще 8 випадків суду Лінча над італійцями (афроамериканців ніхто не рахував).

Читайте далі, за що має попросити вибачення сицилійська мафія.

Ілюстрація: Andrews, E. Benjamin. History of the United States, volume V. Charles Scribner’s Sons, New York. 1912

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter