3185

Перші автоперегони на швидкість: «30 км/год — це просто божевілля!»

13 червня 1895 року завершилися автомобільні перегони, які заведено вважати першими у світі. Змагання проходили й раніше, але до того швидкість не була головним критерієм перемоги: загальний результат оголошувався після оцінки надійності, керованості та безпеки машин на фініші.

Цього разу дистанцією стали 732 милі з Парижа до Бордо і назад. Грошима на організацію ралі допоміг газетний магнат Беннет Джеймс Гордон. Американець обожнював спорт і охоче вкладав кошти в гучні стартапи: від експедицій до полюсів Землі до комерційного телеграфу. Він виділив призові — 31 500 франків найшвидшому чотиримісному автомобілю.

29 учасників їхали на автомобілях з бензиновими двигунами, 15 — з паровими, 2 — з електричними. Автомобільний клуб Франції під керівництвом графа Альбера де Діона виставив двох парових монстрів. «Маркіза» приїхала першою на перегонах з Парижа до Руана 1894 року, але втратила перемогу через низькі суддівські оцінки. Тепер фаворитом вважався тритонний «Нувель»: квадроцикл, що плювався димом і мав потужність в 30 коней. Розставивши по всій трасі пости для заміни фірмових шин, виїхали на своїй «Блискавці» брати Мішлен. Зареєструвалися на перегони й кілька «Пежо».

Змагання окремих гонщиків і виробників перетворилося на вирішальну битву автомобільних технологій.

«Панар-Льовассор». Ймовірно, тип P2D. Еміль Льовассор — за кермом зліва, 1890–1895 роки
«Монумент автомобілю» роботи скульптора Каміля Лефевра, 16-й квартал Парижа. Фото: auto-daily.livejournal.com

Фактичним переможцем став двомісний «Панар-Льовассор». Власники фабрики деревообробних верстатів Рене Панар і Еміль Льовассор використовували у своїх серійних машинах бензинові двигуни Даймлера на 4 кінські сили, але внесли революційні зміни в інші вузли. Мотор тепер стояв попереду під капотом і охолоджувався за допомогою водного радіатора, колінчастий вал замінив ремінну передачу, між передніми сидіннями були встановлені педаль зчеплення і важіль перемикання передач.

Сівши за кермо Еміль Льовассор проїхав 1178 кілометрів за 48 годин 48 хвилин — на 6 годин швидше найближчого конкурента. Падаючи від втоми, він скаже на фініші: «30 км / год — це божевілля, ніколи більше не зважуся на таке». Втім, перегони були організовані для чотиримісних машин, і грошовий приз дістався «Пежо», який приїхав третім.

1. Panhard & Levassor — 48:48, двомісний
2. Peugeot — 54:35, двомісний
3. Peugeot-Daimler Type 7 phaéton — 59:48, чотиримісний, проголошений переможцем
4. Peugeot — 59:49
5. Benz / Roger — 64:30
6. Panhard & Levassor — 72:14
7. Panhard & Levassor — 78:07
8. Roger — 82:48
9. Bollée — 90:03, паровий двигун

З дев’яти найшвидших машин на фініші вісім мали бензинові мотори й одна була паровою. На зорі автомобільної індустрії електричні автомобілі програли конкуренцію двигунам внутрішнього згоряння і надовго вибули з гри. З двох громадин графа де Діона одна не доїхала до фінішу, інша виявилася далеко за межами першої десятки. Парові автобуси, пожежні машини та вантажівки битимуться до 1940-х років, коли сильно подешевшає нафта, а податок в США прив’яжуть до маси автомобіля.

На пам’ятнику Льовассора з білого мармуру зображено момент тріумфу — в’їзд в Париж переможцем перших у світі перегонів на швидкість. Через два роки винахідник і гонщик в заїзді до Марселя спробує врятувати бездомну собаку, яка вискочила на дорогу, вилетить з траси та загине. 1965 року «Сітроен» купить «Панар-Левассор», а через десять років «Пежо» поглине «Сітроен» і знову здобуде технічну перемогу над конкурентами.

Читайте далі про те, як витягнути стрілу з обличчя, якщо ви живете в 15 столітті.

Фото на обкладинці: реконструкція фінішу Еміля Льовассора на перегонах Париж-Бордо-Париж, червень 1965 року. Фото: журнал Automundo № 41 від 5 січня 1966 року

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter