6839

Помста за Перл-Гарбор: розгром японців у атола Мідвей

28 листопада 2019 року в український прокат вийде військова драма «Мідвей» про тихоокеанську морську битву між Японією і США у червні 1942 року. Адмірала Честера Німіца, який привів американців до перемоги й помстився за Перл-Гарбор, зіграє Вуді Гаррельсон. Чому ця битва так важлива, і що передувало безпосередньому зіткненню флотів — розповідає WAS.

Бої в Тихому океані в першій половині 1942 року ознаменували нову еру в морській війні: вперше кораблі протиборчих сторін навіть не бачили один одного, а обмін ударами проводився за допомогою палубної авіації. Крім того, вперше з початку бойових дій на Тихому океані, японському флоту не вдалося досягти своїх стратегічних цілей, але ще в травні японські адмірали не полишали надії знищити головні сили американських ВМС у великій вирішальній битві, яка відбудеться усього через місяць у атола Мідвей.

Однією з найважливіших складових успіху в атаці на Мідвей японське командування вважало раптовість, яка вимагала дотримання найвищого рівня секретності. Але японці не знали, що група криптографів під керівництвом капітана Джозефа Рочфорта зуміла частково розшифрувати японський секретний код JN-25B.

Рочфорт був фанатиком своєї справи, і однаково добре розбирався в криптографії та японській мові. На початку 1941 року він був призначений командиром станції HYPO — розвідувального підрозділу ВМФ США на Гавайських островах, який займався радіоперехоплення і розшифровкою повідомлень противника. У травні 1942 року група Рочфорта з’ясувала, що японці планують завдавати удар по об’єкту під шифром «AF» десь у центральній частині Тихого океану. Він припустив, що «AF» — це, з великою ймовірністю, атол Мідвей.

Однак, керівництво Рочфорта упереджено ставилося до висновку дивакуватого криптографа. Він працював у капцях та халаті поверх військової форми, міг по кілька днів не митися — підозрілий тип. Крім того, американське командування не розглядало Мідвей як важливу ціль, а удару очікували швидше по Порт-Морсбі, Алеутським островам або навіть по тихоокеанському узбережжю США.

Капітан Джозеф Рочфорт. Фото: U.S. Naval Historical Center / Robert J. Cressman, A Glorious Page in our History: the Battle of Midway, 2001.
Торпедоносці Douglas TBD Devastator готуються до зльоту з палуби USS Enterprise під час бою, 4 червня 1942 року. Фото: U.S. Navy / Naval History & Heritage Command
«Мікума» після нальоту американської авіації 6 червня 1942 року. Фото: U.S. Navy / Naval History & Heritage Command

Для підтвердження того, що «AF» насправді є атолом Мідвей, Джаспер Холмс, один з криптографів HYPO, запропонував затіяти радіогри. Знаючи, що на атолі немає джерел прісної води, Холмс запропонував передати повідомлення про аварію на опріснювальній станції Мідвея. Отримавши дозвіл на проведення радіогри від адмірала Честера Німіца, повідомлення про неполадки з водопостачанням було відправлено начальником гарнізону Мідвея. Через короткий час, розвідка перехопила японську радіограму, яка повідомляла про проблеми з водою на «AF».

Спираючись на отримані розвіддані, американське командування змогло перекинути на Мідвей групу з трьох авіаносців, включаючи «Йорктаун», який японці вважали знищеним в травні 1942 року. Згідно з планом адмірала Ісороку Ямамото, підхід американського флоту очікувався протягом 3–4 днів після захоплення атола. Плани виявилися далекими від реальності.

Що було далі:

  • У ході битви, яка тривала з 4 по 7 червня 1942 року, адмірал Тюїті Нагумо втратив усі 4 важкі авіаносці: «Акагі», «Кага», «Сорю» і «Хірю». Крім того — близько 2 500 осіб особового складу, 248 літаків і важкий крейсер «Мікума». Адмірал Нагумо намагався накласти на себе руки, але відрадили інші офіцери.
  • Сполучені Штати втратили авіаносець «Йорктаун», двічі атакований японської авіацією, але в результаті потоплений підводним човном I-168 при буксируванні в Перл-Гарбор. Крім того — 307 чоловік особового складу, 150 літаків і один есмінець.
  • Імператорський флот зазнав нищівних втрат, позбувся безлічі висококласних морських льотчиків і техніків. Японія втратила стратегічну ініціативу на тихоокеанському театрі воєнних дій і перейшла до оборонної війни.

Читайте далі, як закінчилося морське панування лінкорів.

Автор: Руслан Азамбаєв

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter