7053

Ми всі помремо! Потепління і похолодання за версією наших предків

Літо 2019 року в Європі видалося спекотне. Аномальна погода вдарила майже по всіх країнах, крім найпівнічніших, — температура в Римі та Мадриді досягла + 40° С. Україну це також зачепило — пекельна спека різко змінюється дощами. Така погода знову дала поштовх до обговорення глобального потепління. Але не тільки сучасне суспільство живе в страху кліматичної катастрофи. Від різких змін клімату страждали також і наші предки. Щоправда, вони частіше стикалися з різким похолоданням та звинувачували в катаклізмах не себе, а богів.

Оптимум бронзової доби

Приблизно з 1500 по 900 роки до нашої ери погода в Європі була тепла і м’яка, цей період заведено називати кліматичним оптимумом пізньої бронзової доби. Але після нього почалося різке похолодання, нове заледеніння залізної доби. Різка зміна клімату, вочевидь, повинна була дати старт міграціям і переселенням.

Римський оптимум

Куди більше відомо про наступний період — римський кліматичний оптимум, який тривав з 250 року до н. е. до 400 року нашої ери. Саме на цей час припадає піднесення Риму. Теплий м’який клімат дозволить розвиватися сільському господарству і підтопить альпійські перевали, даючи римлянам можливість почати експансію на північ. У Британії легіонери трохи мерзли взимку, навіть носили шкарпетки, але в цілому жити було можна. Клімат дозволяв вирощувати на острові виноград.

Реконструктор в костюмі римського центуріона. Фото: Luc Viatour / CC BY-SA 3.0

Песимум — ми всі помремо

З 5 століття температура в Європі почала поступово знижуватися, настав кліматичний песимум раннього Середньовіччя. Сільське господарство поступово приходило в занепад, населення Західної Римської імперії скорочувалося. Піком похолодання вважаються 535–536 роки, коли заморозки відчуло на собі навіть населення Візантії.

«І цього року відбулося найбільше чудо: весь рік сонце випускало світло як місяць, без променів, як ніби воно втрачало свою силу, переставши, як раніше, чисто і яскраво сяяти. З того часу, як це почалося, не припинялися серед людей ні війна, ні моровиця, ні будь-яке інше лихо, що несе смерть. Тоді йшов десятий рік правління Юстиніана», — писав Прокопій Кесарійський.

Холод, голод, епідемія чуми, виверження вулканів, Велике переселення народів і дивні знамення в небі створювали у простого європейця відчуття неминучого кінця світу.

Не помремо, але зима близько

Але армагеддону не сталося, і з 8 століття температура знову поповзла вгору. Цей період називають середньовічним кліматичним оптимумом. Знову по Європі розцвіли виноградники, аж до півдня Шотландії. Європа стрімко багатіла і розвивалася. Теплий клімат 10 століття дозволив скандинавам заселити Ісландію і Ґренландію, знайшовши їх цілком придатними для життя.

Тривало це свято життя і хрестових походів до початку 14 століття, коли почався малий льодовиковий період. Останнім теплим літом відзначився 1311 рік, після чого в Європі поступово стало незатишно. Серія неврожаїв привела до Великого голоду 1315–1317 років, який зачепив землі від Ірландії до Києва. Слідом знову прийшла епідемія чуми.

Замерзла Темза, картина Абрахама Гондіуса, 1677 рік. Джерело: Museum of London

У режимі постійного кліматичного стресу європейці прожили до самого 19 століття. Нетривалі періоди потеплінь на кілька років знову змінювалися піврічними зимами, під час яких покривалися кригою Темза і Дунай.

Отже нинішнє потепління цілком може бути пов’язано з виходом з льодовикового періоду і встановленням нового кліматичного оптимуму. Втім, це не означає, екологія тут ні до чого.

Читайте далі, чому пташине лайно — погана основа економіки.

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter