5105

Я легітимний! Пригоди султана-втікача у Європі

Османські султани зазвичай воювали з християнськими правителями. Лише султан Джем здався їм добровільно. Про його перебування у Франції нагадує вежа, а у Ватикані — один зі Списів Лонгина. Як він там опинився, розповідає письменниця та дослідниця турецької історії Олександра Шутко.

Джем народився 23 грудня 1459 року. Його батьком був султан Мегмед ІІ — завойовник Константинополя, а матір’ю — наложниця Чічек-хатун. В 10-річному віці юний Осман став намісником причорноморського округу Кастамону, а по смерті старшого брата Мустафи його зробили санджакбеєм Караману із центром у Коньї. Там принц вчився мистецтву війни та правління. Тоді ж Джем, за дорученням султана Мегмеда ІІ, вів мирні переговори з лицарями-госпітальєрами з острова Родос. Йому вдалося укласти з ними перемир’я, що тривало до 1480 року.

Боротьба за престол

За традиціями османів, у випадку смерті султана, право наслідувати трон мали всі його сини. Новим правителем ставав той, хто раніше інших діставався столиці й приймав присягу від підданих. Серед дослідників є думка, що Мегмед II хотів бачити своїм наступником Джема, а не його старшого брата Баязида. Можливо, тому султан дав саме молодшому синові санджак, ближчий до Стамбула.

Мегмед ІІ помер 3 травня 1481 року. Великий візир Караманли Мегмед-паша намагався приховати факт його смерті й сповістити Джема, аби той мерщій вирушав до Стамбула. Однак яничари, які підтримували досвідченого вояка Баязида, підняли бунт й убили великого візира, зірвавши його план. Війська продовжували бунтувати, тож налякані вищі чиновники запросили Баязида посісти престол. Старший принц першим дістався до столиці й був проголошений султаном.

Джем відмовився скоритися долі й розбивши відправлене Баязидом невелике військо, в Бурсі проголосив себе султаном Анатолії. Це правління тривало лише трохи більше ніж місяць — Баязид розгромив армію молодшого брата, змусивши його емігрувати.

Намагаючись врятуватися, Джем із матір’ю, дружиною та сином Мурадом вирушив до Єгипту, де правив мамлюцький султан Кайтбей. Звідти він надсилав листи Баязидові ІІ з проханням віддати йому у правління частину Османської імперії. Отримавши відмову, вирішив продовжувати війну з підтримкою мамлюків і невдоволених правителів східних провінцій імперії.

Спершу Джем здійснив хадж — паломництво до Мекки, а потім, зібравши військо, в травні 1482 року почав облогу Коньї. Він знову програв й хотів було повернутися до Єгипту, але всі шляхи туди було відрізано. 29 липня принц Джем зміг втекти до ворогів імперії на Родос. Там він домовився з великим магістром ордену госпітальєрів П’єром д’Обюссоном про допомогу в завоюванні османського престолу в обмін на вічний мир з християнами.

Життя по-французьки

Однак д’Обюссон вирішив, що авантюра Джема не має шансів на успіх і пішов на переговори з Баязидом ІІ. Сторони погодилися, що лицарі утримуватимуть принца-втікача, переправивши його до своїх замків у Франції. За це султан надіслав їм 40 000 дукатів. Так Джем став почесним в’язнем і розмінною монетою правителів Сходу та Заходу.

У Франції Джем жив сім років. Європейці переповідали легенди про любовні пригоди османського заручника. Переїжджаючи з місця на місце, принц врешті дістався Бурґанефа, де провів кілька років. Там для нього спеціально збудували укріплену Вежу Зізім з усіма вигодами.

До послуг Османа були спеціальна кухня, турецька лазня і туалет з унітазом, яким користувалися, сидячи навпочіпки. Схожий сантехнічний пристрій можна побачити в стамбульському палаці Топкапи. Такі моделі іноді зустрічаються у будинках набожних мусульман, які вважають сидячий унітаз «брудним».

За право володіти легітимним претендентом на османський престол конкурував цілий ряд правителів: єгипетський султан Кайтбей, що саме воював з Османами за Кілікію, угорський король Матвій I Корвін, який постійно боровся проти османської експансії, та Папа Римський Інокентій VIII, який планував новий хрестовий похід проти Османів. Госпітальєри фактично влаштували аукціон. Виграв Папа.

Папська гостинність

Восени 1488 року Джема відправили до Риму. Його перебування там ще більше підіймало папський престиж. Османський принц брав участь в урочистих процесіях понтифіка та потоваришував із дітьми майбутнього папи Олександра VI — Джованні та Лукрецією Борджіа, яка нібито навчала його європейських танців. Очевидці зазначають, що перед понтифіком Джем тримався гордо й не знімав султанського тюрбана. Відомо також, що папа волів навернути османського бранця у християнство, але марно.

Баязид II намагався переконати Інокентія VIII, а потім і його наступника Олександра VI, залишати Джема в ув’язненні. Для цього він щорічно готовий був платити 40 000 дукатів та надсилав безцінні дари — реліквії, які залишилися після завоювання Константинополя. Зокрема, султан відправив папі руку Івана Хрестителя і так званий Спис Лонгина, який досі зберігається у Ватикані. Османський посол зустрівся з Джемом і передав йому лист і дарунки від Баязида ІІ. Оскільки були побоювання, що він може отруїти Джема, посла змусили лизати всі аркуші султана.

Людина на білому коні й у великому тюрбані справа, за версією турецького історика Ертайли, — принц Джем. Фреска Пінтуріккіо в Апартаментах Борджіа Апостольського палацу, кінець 15 століття. Джерело: wga.hu

На фресках, створених художником Пінтуріккіо в покоях папи Олександра VI, є зображення Джема. Зокрема — на картині за сюжетом «Диспут святої Катерини Олександрійської з філософами перед імператором Максиміном». В образі імператора Максиміна зображено французького короля Карла VIII, а Лукреція Борджіа постає в образі святої Катерини. Поруч із ними художник намалював фігуру чоловіка в османській одежі й білому тюрбані. За однією з версій, — це султан Джем. Однак турецький історик Ертайли переконує, що османський принц зображений на білому коні справа. Тюрбан останнього справді більший, та й породистий скакун може свідчити на користь цієї версії.

1495 року король Франції Карл VIII вдерся з військом до Італії, бажаючи повернути під свою владу Неаполітанське королівство. Під страхом захоплення Риму й втрати папської тіари Олександр VI пішов на умови короля, серед яких була й видача Джема.

Але під час військової кампанії Карла Джем захворів і помер. Ходили чутки про можливе отруєння ворогами, однак, найімовірніше, його вбила пневмонія. Султан оголосив триденний траур за братом і почав переговори про повернення його останків на батьківщину. Лише 1499 року його тіло передали османцям. Поховали Джема в Бурсі, де він колись проголосив себе султаном.

Далі читайте про те, що їли османські султани та їхні жінки.

 

Поділися історією

Facebook Telegram Twitter